Сучасний урок

Тенденції розвитку сучасної мистецької освіти.

 Сучасний урок освітньої галузі “Мистецтво”:

 вимоги, особливості, критерії оцінювання

 Петраченко Наталія Іванівна

Зіньківський р-н

Ставківський НВК

вчитель початкових класів

Образотворче мистецтво

 2016

Зміст. 

Вступ

1.     Основні напрями розвитку сучасної мистецької освіти.

    1.1. Основні тенденції освіти в сучасному світі.  Зміна цілей освіти в сучасному світі

    1.2. Сучасний урок образотворчого мистецтва відповідно до вимог реалізації нових державних стандартів

      2.  Оновлені підходи до реалізації завдань і змісту освітньої галузі «Мистецтво» державних освітніх стандартів у 2016-2017 навчальному році

          2.1. Основні зміни у навчальних програмах

          2.2. Предмети художньо-естетичного циклу в основній і старшій школі     

          2.3.Особливості  оцінювання під  час вивчення предметів художньо-естетичного циклу 

          2.3. Використання сучасних  інформаційних технологій у навчанні 

Висновок.
Список літератури.

Вступ

        Стан освіти в сучасному світі складний і суперечливий. З одного боку, освіта в 21-му столітті стало однією з найважливіших сфер людської діяльності; величезні досягнення в цій галузі лягли в основу грандіозних соціальних і науково-технологічних перетворень, характерних для минаючого століття. З іншого боку, розширення сфери освіти та зміну її статусу супроводжуються загостреннями проблем у цій сфері, які свідчать про кризу освіти. І, нарешті, в останні десятиліття в процесі пошуків шляхів подолання кризи освіти відбуваються радикальні зміни у цій сфері та формування нової освітньої системи.

      Місце освіти в житті суспільства багато в чому визначається тією роллю, яку відіграють у суспільному розвитку знання людей, їх досвід, вміння, навички, можливості розвитку професійних і особистісних якостей. Ця роль стала зростати у другій половині 20-го століття, принципово змінившись в його останні десятиліття.Інформаційна революція та формування нового типу суспільного устрою - інформаційного суспільства - висувають інформацію і знання на передній план соціального та економічного розвитку. Зміни у сфері освіти нерозривно пов'язані з процесами, що відбуваються в соціально-політичному та економічному житті світового співтовариства. 

     Випускнику сучасної школи потрібні не сума знань і вмінь, а здібності до їх отримання; старанність, а ініціатива і самостійність. Саморозвитку навчити прямо не можна - ця здатність не передається. Але педагог може створити умови для «вирощування» цієї здатності. Уміння створити такі умови стає професійним вимогою до педагога. Для реалізації нових цілей освіти потрібен новий вчитель - педагог-професіонал. На відміну від фахівця в предметній області професіонал повинен вміти працювати з процесами утворення і розвитку. Педагог-професіонал - це вже не транслятор предметних знань, він стає організатором навчальної роботи з вирішення творчих завдань, багатопланової соціально значимої діяльності підлітків та юнаків.

        Розуміючи відповідальність за майбутнє української освіти, Міністерство освіти і науки України працює над переорієнтацією навчального процесу на результат навчання, тобто на формування ключових компетентностей.

    Відповідно до проекту нового базового Закону «Про освіту» ключовими для Нової української школи визначено 10 компетентностей: Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.  Спілкування іноземними мовами. Математична  грамотність. Компетентності в природничих науках і технологіях. Інформаційно-цифрова   компетентність. Уміння навчатися впродовж життя. Соціальні і громадянські компетентності. Підприємливість. Загальнокультурна грамотність. Екологічна грамотність і здорове життя.

1.1. Основні тенденції освіти в сучасному світі.  Зміна цілей освіти в сучасному світі

        У 2013-2014 навчальному році в основній школі розпочалося поступове впровадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових навчальних програм з усіх базових дисциплін. Основною метою освітньої галузі “Мистецтво” (так відповідно до нового Державного стандарту називаються тепер предмети художньо-естетичного циклу) є формування в учнів у процесі сприймання, інтерпретації, оцінювання творів мистецтва та провадження практичної діяльності системи ключових, міжпредметних естетичних і предметних мистецьких компетентностей як цілісної основи світогляду, а також здатності до художньо-творчої самореалізації і культурного самовираження. Мистецтво у системі сучасної освіти розглядається як суттєвий компонент загальної освіти школяра. Його могутній пізнавальний і виховний потенціал пов'язаний з естетичною природою, завдяки якій осягаються потаємні найскладніші процеси духовного життя людини, її внутрішнього світу.

        Основними освітніми завданнями освітньої галузі є: 

1.      оволодіння системою вмінь і навичок у галузі мистецтва, формування світогляду, креативних і комунікативних якостей;

2.      формування вмінь і навичок аналізувати, інтерпретувати та оцінювати твори мистецтва, виявляти їх національну своєрідність; 

3.      збагачення духовного світу учнів у результаті вивчення творів мистецтва; 

4.      формування ціннісного ставлення до дійсності і творів мистецтва, розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів; 

5.      виховання здатності до художньої самореалізації, культурного самовираження, задоволення потреби в мистецькій самоосвіті. 

     Таким чином, новий зміст освітньої галузі передбачає цілісний художньо-естетичний розвиток особистості учня шляхом опанування різних видів мистецтва і координації знань, умінь та уявлень, набуття яких необхідне для формування у свідомості учнів полікультурного і поліхудожнього образу світу.

      Змістовими лініями освітньої галузі є музична, образотворча, культурологічна.

 Основними освітніми завданнями освітньої галузі є: 

1.      оволодіння системою вмінь і навичок у галузі мистецтва, формування світогляду, креативних і комунікативних якостей;

2.      формування вмінь і навичок аналізувати, інтерпретувати та оцінювати твори мистецтва, виявляти їх національну своєрідність; 

3.      збагачення духовного світу учнів у результаті вивчення творів мистецтва; 

4.      формування ціннісного ставлення до дійсності і творів мистецтва, розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів; 

5.       виховання здатності до художньої самореалізації, культурного самовираження, задоволення потреби в мистецькій самоосвіті. 

  

 

1.2.         Сучасний урок образотворчого мистецтва відповідно до вимог реалізації нових державних стандартів

        Мета художнього виховання засобами образотворчого мистецтва − формування і розвиток в учнів ключових, міжпредметних і предметних компетенцій у процесі опанування художніми цінностями та способами художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду.               

        Формування діяльної компетентної особистості відбувається, коли зміст навчання формується «від результату» і навчання ґрунтується на засадах особистісно-зорієнтованого підходу. Основна компетентність предмета «Образотворче мистецтво» - оволодіння основами образотворчої культури. 

         Послідовним кроком стала розробка «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті», в якій наголошується на необхідності зміни «знаннєвої парадигми», освіти на «діяльнісно-розвиваючу», і в обов'язковому переході від інформаційно-репродуктивного навчання до особистісно-орієнтованого.
       У 5 – 7 класах пріоритетними є різноманітні форми практичної діяльності учнів, у процесі чого відбувається їхнє самовираження у співі, інструментальному музикуванні, малюванні, ліпленні, конструюванні, театралізації тощо.

      У 8 класі, як і у попередні навчальні роки, пізнання мистецтва відбувається через сприймання, інтерпретацію і оцінювання художніх творів з акцентом на культурологічний контекст та творче самовираження учня, насамперед, у музичній та художній діяльності, що реалізується, зокрема, у виконанні різноманітних завдань та мистецьких проектів (індивідуальних, колективних) відповідно до потреб учнів у співі чи малюванні, конструюванні тощо, що сприятиме активному формуванню компетентностей, визначених навчальною програмою.

       Образотворче мистецтво – особлива форма відображення дійсності, естетичний художній феномен, який передає красу навколишнього світу, внутрішнього світу людини через осмислення фундаментальних категорій «краса», «гармонія», «ритм», «пропорційність», «довершеність». Особливості опанування образотворчого мистецтва в школі пов’язані з його  багатогранним впливом на свідомість і підсвідомість учнів, його емоційно-почуттєву сферу, художньо-образне мислення і творчі здібності. Образотворче мистецтво сприяє художньо-естетичному розвитку людини та стимулює готовність особистості брати участь у різних формах культурного життя суспільства.

        Організація художньо-творчого розвитку передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, регіональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, переймання національним духом, а не сліпе копіювання взірців національного декоративного мистецтва. Залучення до розуміння змісту та сутності мистецтва повинно здійснюватися шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне і естетичне виховання особистості, пробудження в її душі добрих почуттів, чуйності, здатності до співпереживання.
Художній образ – це основа, на якій будується художньо-образне сприймання мистецтва і власна художня діяльність. Через це опору на художній образ необхідно передбачити у всіх видах художньої діяльності – і в розділі „Практична робота”, і в розділі „Сприймання” опанування мовою мистецтва і формування навичок практичної роботи доцільні лише в художньо-образному ключі, як освоєння засобів виразності художнього образу. Інакше набуті знання і уміння будуть позахудожніми (тобто марними); ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваних дітьми під час занять емоційного задоволення, радості, забезпечення цієї умови досягається дотримання вищезазначених положень і характером організації занять (уроків).

       Сучасна програма передбачає творче ставлення вчителя до змісту і технологій навчання, поурочного розподілу навчального художнього матеріалу. Вчитель має можливість обирати мистецькі твори для сприймання та виконання, орієнтуючись на навчальну тематику та критерії їх високої художньої якості, а також розробляти художньо-практичні й ігрові завдання для учнів, враховуючи програмні вимоги, мету уроку, дбаючи про необхідну кількість часу для виконання практичних творчих робіт, втілюючи «діяльнісно-розвиваючу» парадигму навчання. 

     Останнім часом у науковому та педагогічному середовищі широкого розповсюдження набув термін «особистісно-орієнтованого навчання». Особистісно-орієнтований підхід надає можливість розглядати учня, як суб’єкт процесу навчання, вказує на неповторність індивідуальних механізмів розвитку даної особистості. За визначенням С.І. Подмазіна, «зміст особистісно-орієнтованої освіти передусім полягає у задоволенні потреб буття людини, її особистісного існування: свободи, вільного вибору себе, свого світогляду, дій вчинків, позицій, самостійності і самореалізації, самовизначення, творчості, повинен включати все, що необхідно людині для будівництва і розвитку».

      І.Я.Якиманська виділяє такі головні позиції особистісно-орієнтованого навчання:

·        Визнання учня головним суб’єктом процесу навчання;

·        Визначення мети – розвиток індивідуальних здібностей учня;

·        Визначення засобів, що забезпечують реалізацію встановленої мети шляхом виявлення й структурування власного досвіду учня, його направленого розвитку в процесі навчання.

     Основним елементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовах

особистісно-орієнтованого підходу суттєво змінюється його мета, функція, форма організації. Мета такого уроку – створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів, засобами досягнення вчителем такої мети є:

     -Використання різних форм і методів організації навчальної діяльності, як дозволяють розкрити власний досвід учнів;

    -Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;
    - Стимулювання учнів до всловлень, використання різних способів виконання завдань без побоювання помилитися, одержати невірну відповідь, не той результат;
   - Використання в ході уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє вибрати найбільш значні для нього види і форми навчального змісту;
    - Оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (вірно-невірно), але й

за процесом його осягнення;

   - Заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи аналізувати способи робити інших учнів у ході уроку, вибирати та засвоювати більш раціональний;
   - Створення педагогічних ситуацій на уроці, які дозволяють кожному учню проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня.

       Творче використання на уроках образотворчого мистецтва елементів інноваційних технологій (інтегративні – Є.Бєлкіна, О.Давидова, С.Коновець, Л.Масол, Н. Миропольська; діалогу культур – В.Біблер, інтерактивні – О.Пометун, Л.Пироженко; розвивального навчання (проблемно-евристичні) – Л.Виготський, Л.Занков, Д.Ельконін; ігрові – Л.Виготський, Н.Кудикіна, Л.Масол та інформаційні – М.Жолдак, С.Пейперт, І.Роберт) забезпечує формування стійкого інтересу учнів до навчальної діяльності, результатом якого є не тільки підвищення базового рівня знань, а й розвиток мислення, вміння і бажання працювати самостійно. Застосовуючи елементи інтерактивного навчання, проблемні ситуації, дослідницьку діяльність, евристичні бесіди, дискусії, творчі завдання, ігрові технології навчання, метод проектів, кращі вчителі досягають високого рівня навчальної та позакласної діяльності. Вони виявляють індивідуальні здібності і нахили дітей, створюють умови для подальшого їх розвитку. Це забезпечує високу результативність і якість навчання.

         Основні види діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва включають: художньо-творче самовираження; сприймання, інтерпретацію та оцінювання художніх творів;  пізнання мистецтва та оцінювання художніх творів із спільним художнім образом.  За роками навчання з 5 по 7 клас для всіх предметів художньо-естетичного циклу програма «Мистецтво» побудована за тематичним принципом і охоплює такі ключові естетичні категорії, як види, жанри, стилі мистецтва, але змістове наповнення конкретизується відповідно до специфіки кожного з блоків програми – відповідний зміст і вимоги до кожного з навчальних предметів освітньої галузі, а також визначено компетентності, що діти набувають на кінець навчального року відповідно з кожного навчального предмета. Доцільне поєднання вищезазначених технологій дає змогу визначити особливості інтеграції змісту навчальних предметів та різних видів мистецтв для поліхудожнього розвитку учнів на кожному уроці, а саме:

·        Випереджувальне завдання на підбір матеріалу з урахуванням вікових особливостей учнів відповідно програм предметів: історії, природознавства, літератури, музичного мистецтва…

·        Обрання макроструктури проведення уроку. 

·        Визначення спільних понять (міжпредметні і міжмистецькі). Так в музиці і образотворчому мистецтві спільними є ритм, композиція, форма, симетрія, етюд-картина, камерний портрет тощо. 

        Для успішної практичної діяльності учнів (на яку відводиться не менше 25 – 30 хвилин уроку) вчитель має допомогти їм оволодіти засобами виразності, що досягається постійними вправляннями. Для того, щоб ці вправляння не знижували інтересу дітей до митецької діяльності, вони повинні бути не лише технічними (спрямованими на формування певної навички), а й мати художнє (естетичне) забарвлення. Робота над технікою виконання водночас є роботою над його виразністю (художністю), при цьому оволодіння навичками є засобом для досягнення цілі – створення художньо-образного продукту (малюнка, аплікації, пісні, вірша, танцю тощо). 

           Виконання вправ, зазвичай, пов’язано з наслідуванням. Механічне багаторазове повторення може викликати в учнів відразу, тому бажано, щоб «кожен новий повтор ставав несхожим на попередній, перетворювався на більш досконалу копію зразка  і на якомусь етапі перетворився у творчий пошук ініційований не лише вчителем, а й самим учнем. 

          

2.1. Основні зміни у навчальних програмах

         Предмети художньо-естетичного циклу в школі спрямовані не тільки на естетичне виховання учнів, а завдяки впливу на емоційно-чуттєву сферу через образний зміст творів мистецтва вони здатні ефективно впливати на   формування патріотизму, моралі та інших загальнолюдських цінностей.

        У 2016/2017 навчальному році вивчення предметів художньо-естетичного циклу здійснюватиметься за такими програмами:

у 5 – 8 класах за навчальною програмою «Мистецтво. 5 – 9 класи».

     Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013;

у 9 класі – за програмою «Художня культура. 9 клас». – К.: Ірпінь: Перун, 2005;

у 10 – 11-х класах – за програмами «Художня культура» рівню стандарту, академічного та профільного рівнів.

Програми розміщені на офіційному сайті МОН:

(http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html).

       Навчальна програма «Мистецтво. 5-9 класи» (авт. Л. Масол, О. Коваленко, Г. Сотська, Г. Кузьменко, Ж. Марчук, О. Константинова, Л. Паньків, І. Гринчук, Н. Новикова, Н. Овіннікова) включає три блоки: «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво» та інтегрований курс «Мистецтво». Цілісна структура програми передбачає наскрізний тематизм та логіку побудови змісту за роками навчання від 5 до 9 класу. У 5–му класі учні засвоюють особливості мови різних видів мистецтва, у 6–му класі – палітру жанрів музичного та образотворчого мистецтв, у 7–му класі – новітні явища в мистецтві в єдності традицій і новаторства. У 8 – 9 класах учні опановуватимуть стилі та напрями мистецтва.

 - «Мистецтво» (інтегрований курс) авт. Л. Масол вид-во «Світоч»;

- «Музичне мистецтво» авт. Л. Масол, Л. Аристова, вид-во «Сиция»;

- «Музичне мистецтво» авт. Л. Кондратова, вид-во «Навчальна книга –Богдан»;

- «Образотворче мистецтво» авт. Л. Масол, Калініченко вид-во «Сиция»;

- «Образотворче мистецтво» авт. С. Железняк, О. Ламонова, вид-во «Генеза».

        Для  формування в учнів мистецьких компетентностей та реалізації практико-орієнтованого компоненту змісту програми предмети художньо-естетичного циклу: музичне мистецтво, образотворче мистецтво, інтегровані курси «Мистецтво» та «Художня культура» мають викладати вчителі зі спеціальною мистецько-педагогічною освітою (вчитель музичного та образотворчого мистецтва, художньої культури).  Про це йдеться у відповідному листі МОНУ (Лист №1/9-        298 від 09.06.2016 Міністерства освіти і наукиУкраїни "Про викладання навчального предмета "Мистецтво" ).

        Повертаючись до змін у нормативно-правовому забезпеченні  викладання дисциплін освітньої галузі «Мистецтво» у 2016-17 навчальному році, варто зазначити, що вперше у 8 класі здійснюється впровадження нового навчального предмета  -  інтегрованого курсу «Мистецтво» (за програмою «Мистецтво». 5-9 класи).

        Основною метою освітньої галузі «Мистецтво» залишається сприймання, інтерпретація та оцінювання творів мистецтва та організація  практичної діяльності, спрямована на формування в учнів системи ключових, міжпредметних естетичних і предметних мистецьких компетентностей як інтегральної основи світогляду, здатність до художньо-творчої самореалізації та культурного самовираження. Загальнокультурна компетентність школярів досягається  через вміння застосовувати знання культурного простору, досвід  і способи художньо-творчої діяльності, рівень навченості, вихованості та розвитку в будь-якій діяльності людини. Предметна ж мистецька компетентність досягається через формування здатності учнів до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час їх сприймання і практичного опанування.  Концептуальною ідеєю змісту освітньої галузі «Мистецтво» є цілісний художньо-естетичний розвиток особистості на основі опанування різних видів мистецтва і координації знань, умінь та уявлень, набуття яких необхідне для формування у свідомості учнів полікультурного й поліхудожнього образу світу та відповідного комплексу  компетентностей.

        Серед розмаїття типів уроків інтегрованого курсу «Мистецтво» рекомендується перевагу віддати комбінованому уроку з елементами інтеграції, а також уроку уведення в тему, поглиблення в тему, урокам закріплення і узагальнення знань та підсумковому контрольному уроку (з підготовленим тематичним оцінюванням навчальних досягнень учнів).

      Серед нетрадиційних типів уроків особливу увагу слід приділити урокам-екскурсіям, урокам-подорожам, урокам-вікторинам, урокам-проектам, урокам-дискусіям тощо.

     В центрі кожного уроку мистецтва залишається твори мистецтва та характеристика типових рис певного стилю мистецтва. Вчителю слід зауважити на засвоєння учнями основних знань з теорії мистецтва в межах зазначених стилів.

     Перевагою в роботі вчителя повинні стати практичні і творчі форм робіт: практичні творчі завдання до вивчення архітектури, скульптури, живопису певного стилю, декоративного мистецтва та музичного і театрального мистецтв. Серед типів практичних завдань увагу слід приділити виконанню індивідуальних завдань – замальовки, нариси, малюнки, ліплення, розпис, а також музичне сприймання, виконання пісень, інсценізація та відео-перегляди, віртуальні подорож тощо.

      До видів актуалізації опорних знань школярів можна віднести:

-         усні види робіт: індивідуальні, парні, групові, колективні (доповідь, розповідь, захист проекту).

-         письмові види робіт: есе, міні-твір, робота з таблицями, схемами, виконання вправ, тестів, відповіді на запитання.

-         творчі форми: ребуси, кросворди, загадки, замальовки, вірші, інсценізації, театральні міні-постановки, міні-театри, передачі тощо.

     Форми роботи з підручником: робота з текстами або ілюстраціями, відповіді на запитання або виконання творчих завдань, зазначених в підручнику, робота із словником, дослідницька, пошукова, творча робота, виконання проектів тощо.

        У Листі МОН України від 17.08.2016 №1/9-434 «Про переліки навчальної літератури, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України, для використання у загальноосвітніх навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році» зазначена навчальна література з предметів художньо-естетичного циклу, рекомендована Міністерством освіти і науки України (документ розміщено на офіційному сайті МОН).

        Під час підготовки до уроків вчителі можуть використовувати періодичні фахові видання, зокрема науково-методичний журнал «Мистецтво та освіта», газету «Шкільний світ» та ін.

2.3.Особливості  оцінювання під  час вивчення предметів художньо-естетичного циклу 

         Головне  над-завдання вчителя – створити захоплюючу емоційно піднесену атмосферу, щоб кожний урок став справжнім уроком мистецтва, надихав учнів на творчість поза його межами – в особистісній і соціокультурній діяльності.

      Основними і обов’язковими видами діяльності на уроках  має бути сприймання і аналіз-інтерпретація творів мистецтва та мистецька діяльність учнів (вокально-хорова, художньо-практична, творча). Тому оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за основними видами діяльності на уроках відповідно до орієнтовних Вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти (наказ МОН від 21.08.2013 № 1222). Система оцінювання результатів навчання в освітній галузі «Мистецтво» ґрунтується на позитивному ставленні до кожного учня; оцінюється не рівень його недоліків і прорахунків, а рівень особистісних досягнень. Як відомо, значну
роль у мистецькій сфері відіграють спеціальні художні здібності (музичний слух, вокальні дані, відчуття ритму, кольору,пропорцій, симультанне образне сприймання тощо), які впливають на освітні результати учнів. Тому індивідуальний і диференційований підходи до оцінювання мають надзвичайно важливе значення. Комплексна перевірка та оцінка, яка
інтегрує результати різних видів діяльності учнів - інформаційно-пізнавальної, практичної, творчої, - дають змогу вчителеві об’єктивно, але водночас і гуманно (не пригнічуючи особистість) оцінити тих, хто не має яскраво виражених
художніх здібностей, проте характеризується сумлінним ставленням до навчання, активністю, ініціативністю.

       До основних видів оцінювання належать: поточне (виконує діагностичну, стимулюючу коригуючу функції) і підсумкове (семестрове і річне). Додатковими засобами стимулювання пізнавальної активності учнів є самооцінка та
взаємне оцінювання.

     Письмові  тематичні перевірки (контрольні, самостійні роботи) з музичного мистецтва, образотворчого мистецтва та інтегрованого курсу «Мистецтво» не проводяться. Тематична атестація проводиться один раз або двічі на семестр та виставляється в журналі в окрему колонку без дати. У 5 класі з метою покращення процесу адаптації до навчання в середній школі листом МОН від 24.05.13 р. № 1/9-368 рекомендовано не оцінювати роботи учнів протягом перших двох місяців навчання, а давати словесну характеристику знань, умінь і навичок учнів та мінімально скоротити домашні завдання. Надалі оцінки виставляються не формально, а з урахуванням особистих якостей і досягнень кожного учня.

   Основними і обов’язковими видами діяльності на уроках, як уже зазначалося, має бути сприймання і аналіз-інтерпретація творів мистецтва та мистецька діяльність учнів (вокально-хорова, художньо-практична, творча). Тому оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюється за основними видами діяльності на уроках відповідно до орієнтовних Вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти (наказ МОН від 21.08.2013 № 1222).

      З предмета «Образотворче мистецтво» домашніми завданнями можуть бути спостереження та замальовки ескізного характеру з натури, з пам’яті предметів, краєвидів тощо. 

  

          2.3. Використання сучасних  інформаційних технологій у навчанні 

      У  сучасному суспільстві відбувається нестримне розвиток інформаційних технологій, особливо в області мультимедіа, віртуальної реальності і глобальних мереж. Використання цих технологій в різних сферах життєдіяльності людини породило чимало філософських, теоретико-методологічних і соціально-економічних проблем. Найбільший суспільний резонанс викликає феномен глобальної комп'ютерної мережі Інтернет. Інтернет являє собою альтернативне джерело різноманітних відомостей, якісно змінює всю систему накопичення, зберігання, поширення та використання колективного людського досвіду. Тому особлива  увага приділяється навчанню мистецтва із використанням електронних видів навчання, що дозволяє учням при наявності Інтернет-зв’язку та індивідуального гаджету миттєво відвідати віртуальний концерт-зал, щоб послухати виступ видатного співака чи оркестр,  насолодитися шедевром живопису або споглядати скульптурні шедеври видатних музеїв світу, познайомитися із творчістю композитора чи виконавця через перегляд мистецького фільму, презентації, ролика тощо.

       Електронний підручник або електронна складова сучасного підручника інтегрованого курсу являє собою електронний освітній ресурс комплексного призначення, що забезпечує безперервність і повноту процесу навчання, надає теоретичний матеріал, забезпечує тренувальну навчальну діяльність і контроль рівня знань, а також інформаційно-пошукову функцію, яка має комп’ютерну візуалізацію, сервісні функції та умови інтерактивного зворотного зв’язку. Для транслювання електронного підручника на уроках  мистецтва може застосовуватися не тільки комп’ютер, ноутбук, але й планшети та телефони великих діагоналей або електронні книги. Для перегляду підручників на пристроях з операційною системою Android рекомендується використовувати програму EBookDroid, для Windows - WinDJView и Adobe Reader.

       За допомогою електронного підручника з умовами інтерактивного зв’язку вчитель може: ознайомитися із текстами про композиторів, про окремі  музичні твори, із відомостями про окремі музичні інструменти або колективи виконавців, користуватися словничком, міні-енциклопедією, розглянути схеми з теорії мистецтв, запам’ятати нові терміни або поняття тощо. Електронний підручник допомагає виконати творчі завдання або вправи до сприймання творівСайти– картиннігалереї:http://rusportrait.narod.ru; http://jivopis.ru; http://ruslandscape. narod.ru;http://rusgenre.narod.ru.
     Інформацію про музеї та посилання на Web-сторінки кращих музеїв Європи і світу можна знайти на сайті http://www.kontorakuka.ru/museums/right.htm.
В інформаційному просторі мережі Інтернет існує велика кількість Web-сайтів, на яких розміщено інформацію, присвячену українській художній культурі. Зокрема, на сторінках сайту http://www.artsmaidan.kiev.ua «ArtsMaidan» – галерея сучасного
українського мистецтва» розміщено твори сучасних українських митців on-line у жанрах живопису, графіки, скульптури, кераміки, портрету і натюрморту, декоративно-прикладного мистецтва.
     На сайті www.heritage. com.ua «Українська спадщина» можна знайти матеріали з  архітектури (дослідження, реставрація,   публіцистика, архітектори) та

краєзнавства (заповідники).

    Сайт www.artofukraine.com «Art Of Ukraine – сучасне мистецтво українських художників» містить інформацію про сучасних українських художників (біографії, творчість, галерея творів).

     Цікаві матеріали про історичні архітектурні па’ятки України (Софійський
собор, Андріївську церкву, Золоті Ворота,Кирилівську церкву в Києві, Судацьку фортецю в Криму) розміщено на сайті www.sophia.org.ua  «Софія Київська

національний заповідник». Про пам’ятки архітектури, історії та монументального
мистецтва України (їх опис, ретроспективні та сучасні зображення, фотографії, класифікація пам’яток за стилем тастатусом) розповідає сайт www.oko.kiev.ua «ОКО – архітектура і краєзнавство України». Київську віртуальну художню галерею розміщено на сайті http://art-gallery.kiev.ua, де подано інформацію
про київські художні музеї та Михайлівський собор, а також
розміщено біографії сучасних українських художників, галерею
їхніх робіт.

Сайт http://prostir.museum/museums/ua/ пропонує загальні відомості про музеї України, які систематизовані за регіонами та типами колекцій.

  

Висновки

1.     Мистецтво у системі сучасної освіти розглядається як суттєвий компонент загальної освіти школяра.     Таким чином, новий зміст освітньої галузі передбачає цілісний художньо-естетичний розвиток особистості учня шляхом опанування різних видів мистецтва і координації знань, умінь та уявлень, набуття яких необхідне для формування у свідомості учнів полікультурного і поліхудожнього образу світу.

2.     Сучасна програма передбачає творче ставлення вчителя до змісту і технологій навчання, поурочного розподілу навчального художнього матеріалу

3.     Основним елементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовах особистісно-орієнтованого навчання суттєво змінюється його мета, функція, форма організації, створюються умови для виявлення пізнавальної активності учнів.  

4.      Основними видами  діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва є художньо-творче самовираження; сприймання, інтерпретація та оцінювання художніх творів;  пізнання мистецтва та оцінювання художніх творів із спільним художнім образом.     

5.      До основних видів оцінювання належать: поточне (виконує діагностичну, стимулюючу та коригуючу функції) і підсумкове (семестрове і річне). Додатковими засобами стимулювання пізнавальної активності учнів є самооцінка та  взаємне оцінювання.

6.      Особлива   увага приділяється навчанню мистецтва із використанням електронних видів навчання.

Список літератури

1.     http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html;

2.     http://svitochpublish.com.ua/?art8;

3.      www.mon.gov.ua

4.     Youtube: https://www.youtube.com/watch?v=JD2YOte376U&feature=share);

5.     Лист МОНУ від 24.05.13 р. № 1/9-368

6.     Лист МОНУ України від 17.08.2016 №1/9-434 «Про переліки навчальної літератури, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України, для використання у загальноосвітніх навчальних закладах у 2016/2017 навчальному році»

7.     Лист МОНУ №1/9-298 від 09.06.2016 Міністерства освіти і наукиУкраїни

8.     Наказ МОН від 21.08.2013 № 1222

9.     Наказ МОНУ від 21.08.2013 № 1222.

10.                        Національна доктрина розвитку освіти країни у XXI столітті. – К. : Шкільний світ,2001. – 16 с. "Про викладання навчального предмета "Мистецтво" 

Методика проведення уроку образотворчого мистецтва

Виконала:  Петраченко Наталія Іванівна

Зіньківський р-н

Ставківський нвк (зош І-ІІІ ст.. – днз)

вчитель початкових класів

Образотворче мистецтво

ПОЛТАВА

2016

  Зміст.
         1.  Історія розвитку сучасної  методики  образотворчого мистецтва………3            

  2. Урок - основна форма організації навчально-виховного процесу з    

             образотворчого мистецтва …………………………………………… 5            

         3. Форми організації навчально-пізнавальної діяльності…………………..6

         4. Дидактична структура уроку образотворчого мистецтва. Етапи уроку                     

           образотворчого мистецтва та їх зміст………………………………………9

         5.  Типи уроків у різних технологіях навчання……………………………12

Висновки…………………………………………………………………………….18

Список літератури…………………

1. Історія розвитку сучасної методики образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво з методикою викладання має свою історію, традиції та перспективиСтановлення цієї галузі педагогічної науки з найдавніших часів до сучасності досить ґрунтовно висвітлено у великій кількості наукових мистецтвознавчих, педагогічних та історичних праць. Ґрунтовне дослідження історії розвитку методів викладання образотворчого мистецтва знаходимо у праці М.М. Ростовцева „Історія методів навчання малювання”. Дослідження розвитку і становлення сучасної методики образотворчого мистецтва представлено в науковому доробку С.В. Коновець.

C.В.Коновець дослідила, що на початку ХХ століття в Україні вчителів мистецького фаху готували у багатьох учительських інститутах: Глухівському (1874), Київському (1910), Вінницькому (1912), Миколаївському (1913), Полтавському (1914), Одеському (1915), Чернігівському (1916). А з 30-х років ХХ століття з’явилися і десятирічні художні школи. Основними складовими мистецької освіти визначалися знання з теорії та історії різних видів мистецтва та уміння і навички щодо художньо-практичної діяльності. Дидактичною базою такої підготовки у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття були матеріали та напрацювання відомих вчених та фахівців з „художньої педагогіки”: Гальяра, О. і Ф.Дюпюї, Г.Кершенштейнера, Ф.Кульмана, Й.Песталоці, А.Сапожнікова, А.Скіноя, Л.Тедда, П.Чистякова, роботи Р.Штейнера (засновника „вальфдорської” педагогіки), М. Монтесорі (авторки ідеї „раннього розвитку і вільного виховання дитини”), А.Бакушинського (розробника теорії „розвитку вільної творчості дитини”); М.Бехтєрєва, Г.Бєди, І.Глінської, М.Кириченка, В.Кузіна, Б.Нєменського, М.Ростовцева, М.Солом’яного, Н.Фоміної, М.Чернявської, Є.Шорохова, Б.Юсова.

Відомо, що з 20-х років ХХ століття найпоширенішими стали два напрямки методики викладання образотворчого мистецтва:

1) методика „комплексного навчання малювання” (Д.Н. Кардовський, М.М.Ростовцев, В.С.Кузін, М.Ф.Солом'яний, М.А.Кириченко, О.Я.Боровиков, В.Ю.Єлін, Г.С.Коробов);

2) методика „розвитку вільної творчості дитини” (А.В. Бакушинський, Г.В.Лабунська, В.Є.Пестель, І.П.Глінська, В.М.Полуніна, Б.М.Нєменський, Н.М.Фоміна, Б.П.Юсов, Л.М.Любарська, О.Є.Ковальов).

Прибічники „комплексного” напрямку розробляли методику викладання образотворчого мистецтва у вигляді низки комплексних тем („Природа”, „Наше місто”, „Охорона здоров'я”), відповідно до яких і структурувався та наповнювався зміст навчальної діяльності школярів: „малювання з натури”, „малювання на теми”, „декоративне малювання” та „бесіди про образотворче мистецтво”. Особливого значення у такій методиці надавалося (за висновками Б.П.Юсова) опануванню „технічного образу” через навчально-технічний рисунок на шкоду „художньому образові” через естетичне сприймання та образотворчість. Такий підхід призвів до спрощення творчого шкільного предмета „Образотворче мистецтво”.

Іншою є сутність методики „розвитку вільної творчості”, яка полягає в актуалізації чуттєвих та творчих можливостей учнів в умовах загальноосвітньої школи. Представником методики „розвитку вільної творчості дитини” був А.В.Бакушинський, який в період становлення вітчизняної педагогіки мистецтва закликав до створення належних умов для „свободи дитячої художньої уяви та творчості”.

Як стверджує С.В.Коновець, справжнє відродження для теоретично-методичних розвідок А.В.Бакушинського настало лише у 70-х роках ХХ століття, коли група небайдужих ентузіастів (митців, педагогів, учених) під керівництвом Б.М.Нєменського та Б.П.Юсова розпочала науково-дослідницьку та практично-методичну діяльність у напрямку створення нової системи художньої освіти та естетичного виховання школярів. Були розроблені та на протязі двох десятиліть апробовані відповідні навчальні програми, посібники і підручники для 1-4-х класів загальноосвітніх шкіл.

За найпершими варіантами цих нових методик зміст уроків та види діяльності учнів структурувалися в трьох напрямках: „зображення на площині”, „зображення в об'ємі” та „сприймання мистецтва”. В процесі широкомасштабного впровадження (на теренах всіх республік колишнього Радянського Союзу та, зокрема, в Україні) вони були удосконалені таким чином, що навчальна та художньо-творча діяльність учнів набула нового змістового наповнення за такими умовними напрямками: „колір”, „форма”, „композиція”, „простір та об'єм”, „сприймання дійсності”, „сприймання творів мистецтва”. Протягом майже тридцяти останніх років було детально розроблено, експериментально перевірено та впроваджено в практику широке коло різних програм, посібників, підручників. Послідовники згаданих методик працюють сьогодні в Україні. Серед них: Л.В.Бичкова (м.Полтава), Л.М.Любарська (м.Одеса), Л.В.Бабенко (м.Кіровоград), Є.В.Ковальов (м.Глухів), С.В.Коновець (м. Київ) та багато інших. У зв'язку з цим існують обґрунтовані сподівання на позитивні зміни у змісті та методичному забезпеченні уроків образотворчого мистецтва в початкових класах, де предмети художньо-естетичного циклу мають неабиякий вплив на формування особистості дитини.

 2. Урок - основна форма організації навчально-виховного процесу з образотворчого мистецтва 

       Спосіб взаємодії вчителя та учня у навчально-виховному процесі визначається організаційними формами навчання. До них належать: урок, практичні заняття, індивідуальна робота, самостійна робота, екскурсії, домашня навчальна робота та інші. Головною формою організації навчально-виховного процесу під час викладання образотворчого мистецтва є урок. Саме на уроці вирішуються важливі завдання формування образотворчих знань, умінь і навичок, естетичного виховання та розвитку пізнавальної активності, спостережливості, уваги, образної пам’яті, нестандартного мислення, зв’язного мовлення та творчої уяви  школярів.

       Урок повинен бути проведений на належному науково-теоретичному та методичному рівнях з дотриманням загальнодидактичних та художньо-естетичних принципів навчання. Урок забезпечує не лише засвоєння певного обсягу знань з основ образотворчої грамоти та впливає на процес формування практичних навичок образотворчої діяльності, опанування різних художніх технік, а й сприяє становленню естетичного світогляду, емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва, нестереотипного мислення та творчого виразу особистості школяра у власних роботах.

Урок включає  методично доцільний підбір різноманітних форм, методів і прийомів навчально-виховної роботи, які забезпечуватимуть активізацію розумової та самостійної творчої діяльності дітей, розвиток їх образотворчих здібностей.

Під час проведення уроку слід дбати про реалізацію особистісно зорієнтованого підходу до навчання образотворчого мистецтва та врахування вікових і психічних особливостей учнів.

Впровадження на уроці образотворчого мистецтва інтегрованого підходу до побудови навчально-виховного процесу.

Урок образотворчого мистецтва вважається ефективним тоді, коли вчитель створив належні умови для формування образотворчих знань, умінь і навичок школярів, розвитку художніх здібностей. 

 3. Форми організації навчально-пізнавальної діяльності.

       В арсеналі кожного вчителя є значна кількість форм організації навчально-пізнавальної діяльності, а саме:фронтальна форма, за характером сумісно-індивідуальна ( передбачає, що всі учні працюють в одному темпі за однаковим завданням);
парна (організація навчально-пізнавальної діяльності за парами, які мають певну основу, навчальні, індивідуальні можливості учнів);
групова (склад учнів поділяється на групи, бригади, ланки; кожна група має своє завдання , рівноцінні за змістом та складністю);
кооперовано-групова, колективна (клас поділяється на групи для виконання кожною з них частини загального завдання;
диференційовано-групова (передбачає організацію роботи груп учнів з різними можливостями, за різними завданнями, що відповідають визначеним можливостям);
ланкова (передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів, за характером – послідовно-взаємодіюча);

бригадна (передбачає організацію навчальної діяльності спеціально сформульованих тимчасових груп учнів, за характером – сумісно-взаємодіюча);
індивідуальна (самостійна робота кожного учня за особистим завданням і за самостійно обраним темпом, які залежать від навчальних можливостей і психічних особливостей);
індивідуально-групова (передбачає включення окремих учнів в роботу над оригінальними завданнями при виконанні основним складом загального завдання);
Педагогічна майстерність вчителя полягає в усвідомленні цілей навчального процесу, чіткому визначенні завдань конкретного етапу навчання, конкретного уроку та їх реалізації, доцільному підбору методів і форм навчання.

У результаті якісної художньої освіти й виховання має відбутись становлення особистісного розвитку школярів на основі виявлення різнобічних естетичних інтересів і потреб, розвитку художніх здібностей та в кінцевому рахунку формування творчої індивідуальності кожного учня. 

Для чіткої і високоефективної організації та проведення уроків образотворчого мистецтва кожен вчитель повинен свідомо володіти і використовувати у практиці різні типи уроків та відповідні їм дидактичні структури, враховуючи вимоги сучасної програми та розвиток науки про дитячу творчість.

  Сучасна педагогічна наука залежно від дидактичної мети та етапів процесу пізнання (сприймання та усвідомлення нового матеріалу, узагальнення, систематизація та закріплення отриманих знань, практичне, творче використання набутих знань, перевірка ступеня засвоєння знань, умінь та навичок) визначає таку типологію уроків:

·  Теоретичний (бесіда про види та жанри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і творчість окремих митців;

·  Комбінований (пояснення нового матеріалу з практичним закріпленням отриманих знань);

·   Практичний (продовження практичного закріплення знань, набутих на інших уроках мистецтва);

·  Екскурсія (відвідування музеїв, картинних галерей та виставок сучасних мистецтв);

· Милування (вихід на природу з метою спостереження краси оточуючого світу, запам’ятовування форм дерев, квітів та інших компонентів довкілля з подальшою практичною реалізацією побаченого у творчих малюнках).

Жанри уроків моможуть бути такі, як:

  Урок-гра, урок-екскурсія, урок-подорож, урок-казка, урок-дослід, урок-турнір, урок-вистава, урок-естафета, урок-панорама, урок-діалог, урок-концерт, урок-вернісаж тощо

        Покращенню якості викладання шкільного предмету „Образотворче мистецтво” помітно сприяє розширення кола уроків образотворчого мистецтва за рахунок їхньої якісно-змістової перебудови. Типологія уроків образотворчого мистецтва може відрізнятися від загальноприйнятої дидактичної, оскільки урок образотворчого мистецтва має свою специфіку і належить до предметів художньо-естетичного циклу. Класифікацію уроків образотворчого мистецтва можна здійснювати і за змістом навчального матеріалу. Так, вчений-методист С.В. Коновець вважає найбільш бажаними типами уроків образотворчого мистецтва у сучасних умовах такі:

    уроки оволодіння образотворчою грамотою (заняття з композиції, малювання з натури, опанування форми, кольору, об'єму, простору, різних художніх технік);

    уроки сприймання та оцінювання явищ мистецтва та дійсності (сприймання, аналіз та оцінка певного художнього твору або явища дійсності);

   уроки колективної образотворчої діяльності (виконання колективної творчої роботи за спільним задумом теми та художньої техніки);

   уроки створення самостійних творчих робіт (втілення власного задуму учнів в оригінальних творчих роботах).

    Кожен із структурних елементів мистецького уроку – висунення творчого завдання, пошук способів вирішення творчого завдання, окреслення художньо-творчого задуму, його втілення у художньо-матеріалізовану форму, оцінювання результатів ( за Г.М. Падалкою) – включає:

     мотиваційне забезпечення художньо-навчальної діяльності;

     актуалізацію попереднього художнього досвіду діяльності, знань і умінь учнів;

    активізацію їх творчої ініціативи, самостійності у вирішенні творчих проблем;

    вольову регуляцію навчального процесу, концентрацію уваги, інтенсифікацію навчальної напруги;

    визначення завдання для самостійної роботи.

Кожен тип уроку має свою структуру, яка включає взаємопов'язані етапи навчально-виховної діяльності. Етапи уроку в свою чергу містять різні форми, методи і прийоми роботи, які підпорядковуються навчальній, розвивальній та виховній меті уроку, розкривають зміст навчального матеріалу. Компонування елементів дидактичної структури уроку залежить від тих завдань, які розв'язуються на уроці певного типу.

Визначаючи структуру уроку певного типу варто розуміти, що у ньому будуть присутні не лише елементи навчання, які визначають його назву, але й інші доцільні на даному уроці. Яскравим прикладом такого гармонійного поєднання етапів дидактичної структури є комбінований урок.

4. Дидактична структура уроку образотворчого мистецтва. Етапи уроку образотворчого мистецтва та їх зміст

      Розробляючи зміст уроку образотворчого мистецтва, готуючи конспект слід користуватися його дидактичною структурою. На початку конспекту вчитель образотворчого мистецтва розробляє такі положення.

Вид діяльності.

Тема уроку.

Мета уроку (навчальна, розвивальна, виховна).

Обладнання уроку.

Техніка виконання.

Використання класної дошки.

Термінологічний словничок.

Методи і прийоми, для застосування вчителем на уроці.

Види мистецтв, що інтегруються на уроці.

Етапи комбінованого уроку образотворчого мистецтва мають такий зміст.

І. Організаційний етап (1 хв.)

Передбачає підготовку учнів до навчальної діяльності, доцільну організацію робочого місця. Робота вчителя на цьому етапі повинна бути спрямованою на створення у класі ділової атмосфери та психологічної готовності учнів до спілкування і навчання. До початку уроку визначаються чергові або „лаборанти”, які готують всі необхідні художні матеріали і приладдя. Цей етап може бути як на початку, так і в середині уроку, під час зміни різновидів навчально-пізнавальної і творчої практичної діяльності. Даний етап уроку повинен бути динамічним, не затрачати багато часу.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Повторення вивченого матеріалу (2 хв.)

Має на меті відтворення знань, умінь і навичок учнів, які мають стати основою для засвоєння нових понять та аспектів. Повторюються необхідні для роботи на даному уроці набуті раніше знання, закріплюється образотворча термінологія за допомогою розв’язання кросвордів, тестових завдань.

На даному етапі варто перевірити домашнє завдання.

При викладанні образотворчого мистецтва, окреме домашнє завдання художньо-творчого характеру може бути відсутнім. Замість художньої практичної роботи можна запропонувати учням провести спостереження за явищами природи та предметним середовищем, дібрати репродукції творів мистецтва для спостереження та аналізу, віршовані та музичні уривки.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку (2 хв.)

Етап підготовки учнів до активного і свідомого засвоєння нового навчального матеріалу та художньої творчої діяльності. На цьому етапі відбувається мотивація учнів до активного сприйняття нового навчального матеріалу, визначення мети і завдань уроку, доведення практичного значення роботи на уроці, створення позитивного емоційного настрою, формулювання проблемних завдань, показ учнівських робіт, виконаних на подібну тему чи в тій же техніці.

ІV. Засвоєння нового матеріалу. Навчально-пізнавальна робота

1. Теоретико-аналітична робота (5—10 хв.)

На початку даного етапу уроку важливо добре організувати увагу учнів з метою покращення процесу сприймання нового матеріалу. Проводиться бесіда чи розповідь учителя з метою пояснення нового матеріалу з використанням термінологічного словничка, аналіз творів образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва, про місце і роль естетичного в житті людей. У ході бесіди вчитель постійно активізує процес сприймання вдало дібраними запитаннями.

На даному етапі відбувається інструктаж і демонстрація роботи з новими художніми матеріалами, запис нових слів в індивідуальні термінологічні словнички. Вчитель організовує роботу з репродукціями, творами мистецтва, показ наочних посібників, фрагментів педагогічних програмних засобів навчання, рухомих моделей.

2. Підготовчі вправи (3—5 хв.)

Виконання короткочасних вправ - тренувальних чи навчальних, які відповідали б навчальній чи розвивальній меті уроку і допомагали при виконанні основного завдання.

Вправи в повітрі, в альбомі олівцем; вправи з основ кольорознавства (на поєднання, на утворення додаткових кольорів, на заливку, вливання кольору в колір, на знайомство з окремими техніками живопису); вправи на засвоєння прийомів ліплення, роботи з папером; виконання ескізів декоративних композицій, композиційних схем, тематичних малюнків; аналіз пропорцій, будови тіла тварин і птахів; аналіз натурної постановки; пояснення послідовності дій.

3. Пояснення послідовності виконання завдання. Композиційне розміщення зображення (1—2 хв.)

Виконання вчителем педагогічного малюнка крейдою на дошці, пензлем і фарбою на планшеті. Демонстрація варіантів тематичної композиції, комбінація аплікативних засобів на дошці, створення робочого ескізу майбутньої композиції. На завершення даного етапу уроку вчитель демонструє педагогічний малюнок, який вдало доповнює пояснення нового матеріалу.

V. Закріплення нового матеріалу. Творча практична робота

1. Самостійна робота учнів під керівництвом учителя (25—30 хв.)

VІ. Підсумок уроку. Аналіз та оцінювання робіт (3—5 хв.)

VІI. Домашнє завдання (1 хв.)

Учням повідомляється інформація про домашнє завдання, роз'яснюється методика виконання, звертається увага на типові помилки.

Залучення учня до творчої співпраці на уроках образотворчого мистецтва

        Для того, щоб при викладанні образотворчого мистецтва в школі досягти бажаного результату, також зробити урок продуктивним, цікавим і розвиваючим, потрібно, перш за все, навчитися чітко ставити мету, підбирати цікаві матеріали, логічно та методично правильно будувати схему уроку, послідовно викладати матеріал, унаочнювати уроки всіма можливими засобами (як технічними, так і інформаційними) і йти в ногу з часом. Усе вищесказане допоможе учням навчитися робити самостійні логічні висновки, сприятиме розвитку позитивних емоцій, виховуватиме естетично, розвиватиме фантазію, уяву, зорову та слухову пам'ять, допоможе прищепити любов до мистецтва, розвиватиме інтерес до української культури, історії. Цей список, можна продовжувати дуже довго.

        Проте, часто трапляється так, що вчитель правильно будує урок, доносить до учнів цікавий матеріал, унаочнює розповідь, правильно та чітко розкриває тему, але урок виявляється незасвоєним, непродуктивним. Це, частіше за все, відбувається тому, що на уроці учні майже не працюють. Наразі я не враховую те, що вони самостійно створюють композицію. У такому випадку урок виявляється однобоким, тобто ініціатива проведення його належить лише вчителю. Звичайно діти можуть слухати, бачити, аналізувати, проте висновки будуть дуже скупі, активність низька, зацікавлення мінімальне. Вчитель мимоволі нав'язує власну думку дітям, не дає можливості мислити, аналізувати, порівнювати.

      Для того, щоб діти активно працювали на уроці та були максимально залучені до процесу побудови та проведення уроку образотворчого мистецтва, вчитель повинен створити грунт, на якому проростуть паростки дитячої цікавості та плідної співпраці з вчителем. Саме тому уроки образотворчого мистецтва повинні будуватися на фундаменті спільної творчої діяльності вчителя та учнів.

     До кожного уроку вчитель готує:

технічне забезпечення  уроку /для слухання музики, демонстрації відео, перегляду слайдів, комп'ютерних презентацій та проектів/;

-додаткову   літературу   /інформаційні   джерела,   твори   літератури,   довідники, енциклопедії, періодичні видання/;

- роздатковий матеріал;

- наочність /репродукції, портрети, художній вернісаж із дитячих робіт, виставку робіт декоративно-ужиткового мистецтва, схеми, таблиці, комп'ютерні схеми/ та інші матеріали.

5. Типи уроків у різних технологіях навчання.

   

       Сучасне життя від учителя вимагає бути гнучким, освіченим у різних галузях науки. Кожен педагог повинен використовувати різні технології навчання, які можуть сприяти гармонійному розвитку особистості учня. В залежності від технології навчання змінюється зміст і форма уроку.

       Урок в системі проблемного навчання спрямований за «технологією розвивальної освіти» на активне одержання знань, розвиток дослідницької чи пізнавальної діяльності, залучення дітей до творчості. Обов'язковими компонентами уроку є:

•    ставлення завдань в цікавих формах, створення проблемної ситуації;

•    організація пошукових дій учнів, які працюють над обраною проблемою;

•    спрямування   дій   на   самостійну   роботу   учнів   /пошук   гіпотез,   джерел Інформації, прийняття рішення/.

     Урок з технології особистісно-оріснтовного навчання спрямований на визначення життєвого досвіду учнів, їх здібностей, Інтересів, формування позитивної мотивації до пізнавальної діяльності й потреби в самопізнанні, саморегуляції, самозахисту.

Обов'язковим для такого уроку є такі етапи:

Вчитель подає можливі варіанти І способи виконання діяльності, учні обирають спосіб фіксації нового матеріалу та способи виконання завдань на уроці та варіанти домашнього завдання.

       Урок у технологіях розвивального навчання спрямований на розвиток усієї сукупності якостей особистості /знань, вмінь, навичок, способів розумових дій, самокерованих механізмів особистості емоційно-ціннісної та діяльнісно-практичних сфер). Хід пізнання йде від учнів, вони спостерігають, порівнюють, групують, класифікують, роблять висновки, виводять закономірності. Відбувається колективний пошук, який керується вчителем. На уроці вчитель створює педагогічні ситуації, в ході яких учень проявляє ініціативу, самостійність. Урок мас гнучку структуру, яка є насичена, пізнавально-значущим та проблемним змістом, використовується наочність, диференційні та творчі завдання.

        Урок у технологіях інтерактивного навчання спрямований на розвиток спілкування, в ході якого відбувається взаємовплив учнів один на одного. В ході спілкування, діяльності учнів, що стає видом активності, учні розвивають свою особистість.

Обов'язковим для такого уроку є:

- залучення всіх учнів до роботи; стимулювання до активності в роботі та організація продуктивної роботи в малих групах;

- Стимулювання до активності в роботі та орієнтації продуктивної роботи в малих групах;

-підготовленість   приміщення  та дотримання   регламенту   використання    1-2 інтерактивних прийомів роботи.

     Нетрадиційні типи уроків. До цих типів уроків можна віднести:

уроки-ігри (ділові, рольові, мистецькі);

уроки-сценарії (за прикладом ТУ-програм);

уроки-пошуки (із організацією самостійної роботи учнів).

   Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка, за О. Пометун, складається із п'яти елементів:

·  мотивації;

·  оголошення, представлення теми й очікуваних результатів;

·  надання необхідної інформації для розв'язання завдань;

·  інтерактивної вправи - центральна частина заняття;

·   підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

    Мотивація. Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб'єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

         Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, й бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку.

       Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

   Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів.

        Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель.Часто буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії із засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку виглядає по-іншому, ніж в існуючих методичних чи дидактичних посібниках. Оскільки момент інтерактивного навчання принциповий, розглянемо його більш детально.

       Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати таким вимогам:

·     висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульоване таким чином: «Після цього уроку я зможу...»;

·   чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку. Тому мають бути передбачені: обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечено; обсяг і рівень розвитку способів діяльності, яких планується досягти в кінці уроку; розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, це визначення, усвідомлення або формування емоційно наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці. Отже, результати можуть бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів. Наприклад, знання: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, проаналізувати... тощо; ставлення: формувати та висловлювати власне ставлення до..., пояснювати своє ставлення до...;

·    досягнуті результати могли б вимірюватись. Наприклад, якщо після уроку учні вмітимуть «пояснювати суть явища та наводити приклади подібних явищ» - це легко перевірити в оціночних балах, урахувавши точність і повноту відповідей;

·   досягнуті результати мають бути очевидними для учнів і для самого вчителя, а також для інших учителів та осіб, які відвідують урок, із огляду на те, досягнуті заплановані цілі, чи ні.

      Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов'язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять дев'яносто відсотків успіху.

   Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, до чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

       Для того щоби побачити з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку О. Пометун рекомендує:

·    назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

·    якщо назва теми містить нові слова чи проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

·    попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, спроби діяльності тощо;

·   нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

      Подання необхідної інформації. Мета цього елемента уроку - дати учням достатньо інформації для того, щоби на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздавальним матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування НІТ. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько 10-15 % часу.

   Інтерактивна вправа - центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати приблизно 50-60 % часу на уроці. Обов'язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

     Інструктування - учитель розповідає учням про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв).

    Об'єднання у групи та/або розподіл ролей (1-2 хв).

     Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв).

       Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

·   усвідомити, чого вони навчились;

·    пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті;

·    оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

·    порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;

·   як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки;

·     побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

    Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксацію того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів у стосунку отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

     Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

   Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою.

Усне обговорення за запитаннями:

.  З якою метою ви робили цю вправу?

·  Які думки та почуття вона у вас викликала?

·  Чому ви особисто навчились?

·  Чому би хотіли навчитись у подальшому?

   Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут проясняється зміст проблеми, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватись у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

·   пояснити зміст опрацьованого;

·    порівняти реальні результати з очікуваними;

·    проаналізувати, чому відбулось так чи інакше;

·    зробити висновки;

·    закріпити чи відкоригувати засвоєне;

·    намітити нові теми для обміркування;

·  установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що треба засвоїти, чого навчитись у майбутньому;

·   скласти план подальших дій.

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці:

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисним є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

3. Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватись під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитись до учнів під час формування груп.

7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних види роботи.

8. Під час підготовки запитань учителю необхідно продумувати варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

    Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них навчальні мотивації, навчати самостійному мисленню та діям. Ефект впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від стилю роботи конкретного вчителя.

    Урок у технології розвитку критичного мислення має концептуальні основи, які  виражені в таких твердженнях:

1. Знання має цінність лише тоді, коли воно зрозуміле та використовується концептуально.

2. Майбутнє відкрите для тих, хто критично перевіряє інформацію, вибудовує свої власні переконання.

3. Критичне мислення можна розвивати в добре та спеціально організованому навчальному процесі, бо навчання - це активна розсудлива діяльність.

4. Критичне мислення потребує часу, уваги та мети.

5. Стратегічний напрям розвитку в учнів критичного мислення в навчанні учнів - ставити запитання:

·    Що я думаю про це?

·   Як нова інформація відповідає тому, що я вже знаю?

·    Що я можу робити іншим чином після ознайомлення з новою інформацією?

·  Як ця інформація впливає на мої погляди?

    Ставити запитання - непроста справа, треба знати, запитання якого характеру можна поставити в даному випадку, кому його адресувати, в який спосіб сформулювати. Як відомо, запитання можуть бути уточнюючого характеру, проблемні, дослідницькі та запитання-роздуми. Крім того, вони можуть бути різних рівнів складності.

 Висновки.

1.     Урок – головна форма навчально-виховної роботи з дітьми в загальноосвітній школі. 

2.       Сучасний урок – це урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що допомагає досягти високих результатів у навчанні.  

3.     Вчитель  повинен вміти проводити уроки дотримуючись вимог навчальних програм; впроваджувати інноваційні технології викладання мистецтва, застосовувати сучасні аудіовізуальні засоби, мас медіа.

4.     На ефективність уроку мають великий вплив новітні інформаційні технології, що дозволяють розмістити навчальний зміст творчих дисциплін у мультимедійному середовищі.

5.     Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них навчальні мотивації, навчати самостійному мисленню та діям. Ефект впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від стилю роботи конкретного вчителя. Особливість  нестандартних уроків полягає у їх актуальності, оригінальності, універсальності використання, можливості реалізації педагогіки співробітництва учителя й учня, що дозволяє ефективно досягти мети й отримати необхідний результат.

Список літератури

                                                                                        

1.     «Залучення учня до творчої співпраці на уроках образотворчого мистецтва» /З досвіду роботи вчителя образотворчого мистецтва Дробко І.В./ Зарічне – 2013/ mustectvodrobko.blogspot.com/.../blog-page_2

2.     «Інноваційність у створенні сучасного уроку»         Автор: Р. Калініченко По матеріалам: Освіта.ua

3.     http :// www . nbuv . gov . ua /   -   Національна бібліотека імені І.В. 

4.     http://lib.npu.edu.ua/  -Наукова бібліотека імені М.П. Драгоманова.

5.     http://www.dnpb.gov.ua/ -Державна науково-педагогічна бібліотека України.

     Вернадського;

6.     Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі /Л.М.Масол,     

     О.В.Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, І.В.Руденко. –Харків, 2006. -256 с.

7.      Основи викладання мистецьких дисциплін: Навчальний посібник /за заг. редакцією О.П.Рудницької.— К.: АПН України. 2000.- 184 с.                                                                                      

8.     Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва. Теорія і методика викладання        мистецьких  дисциплін /Г.М.Падалка. –К.: Освіта України, 2008. -274 с.

9.     Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька. Навчальний посібник /О.П.Рудницька. –Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2005. -360 с.

Методика проведення уроку образотворчого мистецтва 

   Зміст. 

         1.  Історія розвитку сучасної  методики  образотворчого мистецтва………3 

  2. Урок - основна форма організації навчально-виховного процесу з    

             образотворчого мистецтва …………………………………………… 5            

         3. Форми організації навчально-пізнавальної діяльності…………………..6

         4. Дидактична структура уроку образотворчого мистецтва. Етапи уроку                     

           образотворчого мистецтва та їх зміст………………………………………9

         5.  Типи уроків у різних технологіях навчання……………………………12

Висновки…………………………………………………………………………….18

Список літератури………………………………………………………………….19

      

1. Історія розвитку сучасної методики образотворчого мистецтва

Образотворче мистецтво з методикою викладання має свою історію, традиції та перспективи. Становлення цієї галузі педагогічної науки з найдавніших часів до сучасності досить ґрунтовно висвітлено у великій кількості наукових мистецтвознавчих, педагогічних та історичних праць. Ґрунтовне дослідження історії розвитку методів викладання образотворчого мистецтва знаходимо у праці М.М. Ростовцева „Історія методів навчання малювання”. Дослідження розвитку і становлення сучасної методики образотворчого мистецтва представлено в науковому доробку С.В. Коновець.

C.В.Коновець дослідила, що на початку ХХ століття в Україні вчителів мистецького фаху готували у багатьох учительських інститутах: Глухівському (1874), Київському (1910), Вінницькому (1912), Миколаївському (1913), Полтавському (1914), Одеському (1915), Чернігівському (1916). А з 30-х років ХХ століття з’явилися і десятирічні художні школи. Основними складовими мистецької освіти визначалися знання з теорії та історії різних видів мистецтва та уміння і навички щодо художньо-практичної діяльності. Дидактичною базою такої підготовки у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття були матеріали та напрацювання відомих вчених та фахівців з „художньої педагогіки”: Гальяра, О. і Ф.Дюпюї, Г.Кершенштейнера, Ф.Кульмана, Й.Песталоці, А.Сапожнікова, А.Скіноя, Л.Тедда, П.Чистякова, роботи Р.Штейнера (засновника „вальфдорської” педагогіки), М. Монтесорі (авторки ідеї „раннього розвитку і вільного виховання дитини”), А.Бакушинського (розробника теорії „розвитку вільної творчості дитини”); М.Бехтєрєва, Г.Бєди, І.Глінської, М.Кириченка, В.Кузіна, Б.Нєменського, М.Ростовцева, М.Солом’яного, Н.Фоміної, М.Чернявської, Є.Шорохова, Б.Юсова.

Відомо, що з 20-х років ХХ століття найпоширенішими стали два напрямки методики викладання образотворчого мистецтва:

1) методика „комплексного навчання малювання” (Д.Н. Кардовський, М.М.Ростовцев, В.С.Кузін, М.Ф.Солом'яний, М.А.Кириченко, О.Я.Боровиков, В.Ю.Єлін, Г.С.Коробов);

2) методика „розвитку вільної творчості дитини” (А.В. Бакушинський, Г.В.Лабунська, В.Є.Пестель, І.П.Глінська, В.М.Полуніна, Б.М.Нєменський, Н.М.Фоміна, Б.П.Юсов, Л.М.Любарська, О.Є.Ковальов).

Прибічники „комплексного” напрямку розробляли методику викладання образотворчого мистецтва у вигляді низки комплексних тем („Природа”, „Наше місто”, „Охорона здоров'я”), відповідно до яких і структурувався та наповнювався зміст навчальної діяльності школярів: „малювання з натури”, „малювання на теми”, „декоративне малювання” та „бесіди про образотворче мистецтво”. Особливого значення у такій методиці надавалося (за висновками Б.П.Юсова) опануванню „технічного образу” через навчально-технічний рисунок на шкоду „художньому образові” через естетичне сприймання та образотворчість. Такий підхід призвів до спрощення творчого шкільного предмета „Образотворче мистецтво”.

Іншою є сутність методики „розвитку вільної творчості”, яка полягає в актуалізації чуттєвих та творчих можливостей учнів в умовах загальноосвітньої школи. Представником методики „розвитку вільної творчості дитини” був А.В.Бакушинський, який в період становлення вітчизняної педагогіки мистецтва закликав до створення належних умов для „свободи дитячої художньої уяви та творчості”.

Як стверджує С.В.Коновець, справжнє відродження для теоретично-методичних розвідок А.В.Бакушинського настало лише у 70-х роках ХХ століття, коли група небайдужих ентузіастів (митців, педагогів, учених) під керівництвом Б.М.Нєменського та Б.П.Юсова розпочала науково-дослідницьку та практично-методичну діяльність у напрямку створення нової системи художньої освіти та естетичного виховання школярів. Були розроблені та на протязі двох десятиліть апробовані відповідні навчальні програми, посібники і підручники для 1-4-х класів загальноосвітніх шкіл.

За найпершими варіантами цих нових методик зміст уроків та види діяльності учнів структурувалися в трьох напрямках: „зображення на площині”, „зображення в об'ємі” та „сприймання мистецтва”. В процесі широкомасштабного впровадження (на теренах всіх республік колишнього Радянського Союзу та, зокрема, в Україні) вони були удосконалені таким чином, що навчальна та художньо-творча діяльність учнів набула нового змістового наповнення за такими умовними напрямками: „колір”, „форма”, „композиція”, „простір та об'єм”, „сприймання дійсності”, „сприймання творів мистецтва”. Протягом майже тридцяти останніх років було детально розроблено, експериментально перевірено та впроваджено в практику широке коло різних програм, посібників, підручників. Послідовники згаданих методик працюють сьогодні в Україні. Серед них: Л.В.Бичкова (м.Полтава), Л.М.Любарська (м.Одеса), Л.В.Бабенко (м.Кіровоград), Є.В.Ковальов (м.Глухів), С.В.Коновець (м. Київ) та багато інших. У зв'язку з цим існують обґрунтовані сподівання на позитивні зміни у змісті та методичному забезпеченні уроків образотворчого мистецтва в початкових класах, де предмети художньо-естетичного циклу мають неабиякий вплив на формування особистості дитини.

 2. Урок - основна форма організації навчально-виховного процесу з образотворчого мистецтва 

       Спосіб взаємодії вчителя та учня у навчально-виховному процесі визначається організаційними формами навчання. До них належать: урок, практичні заняття, індивідуальна робота, самостійна робота, екскурсії, домашня навчальна робота та інші. Головною формою організації навчально-виховного процесу під час викладання образотворчого мистецтва є урок. Саме на уроці вирішуються важливі завдання формування образотворчих знань, умінь і навичок, естетичного виховання та розвитку пізнавальної активності, спостережливості, уваги, образної пам’яті, нестандартного мислення, зв’язного мовлення та творчої уяви  школярів.

       Урок повинен бути проведений на належному науково-теоретичному та методичному рівнях з дотриманням загальнодидактичних та художньо-естетичних принципів навчання. Урок забезпечує не лише засвоєння певного обсягу знань з основ образотворчої грамоти та впливає на процес формування практичних навичок образотворчої діяльності, опанування різних художніх технік, а й сприяє становленню естетичного світогляду, емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва, нестереотипного мислення та творчого виразу особистості школяра у власних роботах.

Урок включає  методично доцільний підбір різноманітних форм, методів і прийомів навчально-виховної роботи, які забезпечуватимуть активізацію розумової та самостійної творчої діяльності дітей, розвиток їх образотворчих здібностей.

Під час проведення уроку слід дбати про реалізацію особистісно зорієнтованого підходу до навчання образотворчого мистецтва та врахування вікових і психічних особливостей учнів.

Впровадження на уроці образотворчого мистецтва інтегрованого підходу до побудови навчально-виховного процесу.

Урок образотворчого мистецтва вважається ефективним тоді, коли вчитель створив належні умови для формування образотворчих знань, умінь і навичок школярів, розвитку художніх здібностей. 

 3. Форми організації навчально-пізнавальної діяльності.

       В арсеналі кожного вчителя є значна кількість форм організації навчально-пізнавальної діяльності, а саме:фронтальна форма, за характером сумісно-індивідуальна ( передбачає, що всі учні працюють в одному темпі за однаковим завданням);
парна (організація навчально-пізнавальної діяльності за парами, які мають певну основу, навчальні, індивідуальні можливості учнів);
групова (склад учнів поділяється на групи, бригади, ланки; кожна група має своє завдання , рівноцінні за змістом та складністю);
кооперовано-групова, колективна (клас поділяється на групи для виконання кожною з них частини загального завдання;
диференційовано-групова (передбачає організацію роботи груп учнів з різними можливостями, за різними завданнями, що відповідають визначеним можливостям);
ланкова (передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів, за характером – послідовно-взаємодіюча);

бригадна (передбачає організацію навчальної діяльності спеціально сформульованих тимчасових груп учнів, за характером – сумісно-взаємодіюча);
індивідуальна (самостійна робота кожного учня за особистим завданням і за самостійно обраним темпом, які залежать від навчальних можливостей і психічних особливостей);
індивідуально-групова (передбачає включення окремих учнів в роботу над оригінальними завданнями при виконанні основним складом загального завдання);
Педагогічна майстерність вчителя полягає в усвідомленні цілей навчального процесу, чіткому визначенні завдань конкретного етапу навчання, конкретного уроку та їх реалізації, доцільному підбору методів і форм навчання.

У результаті якісної художньої освіти й виховання має відбутись становлення особистісного розвитку школярів на основі виявлення різнобічних естетичних інтересів і потреб, розвитку художніх здібностей та в кінцевому рахунку формування творчої індивідуальності кожного учня. 

Для чіткої і високоефективної організації та проведення уроків образотворчого мистецтва кожен вчитель повинен свідомо володіти і використовувати у практиці різні типи уроків та відповідні їм дидактичні структури, враховуючи вимоги сучасної програми та розвиток науки про дитячу творчість.

  Сучасна педагогічна наука залежно від дидактичної мети та етапів процесу пізнання (сприймання та усвідомлення нового матеріалу, узагальнення, систематизація та закріплення отриманих знань, практичне, творче використання набутих знань, перевірка ступеня засвоєння знань, умінь та навичок) визначає таку типологію уроків:

·  Теоретичний (бесіда про види та жанри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва і творчість окремих митців;

·  Комбінований (пояснення нового матеріалу з практичним закріпленням отриманих знань);

·   Практичний (продовження практичного закріплення знань, набутих на інших уроках мистецтва);

·  Екскурсія (відвідування музеїв, картинних галерей та виставок сучасних мистецтв);

· Милування (вихід на природу з метою спостереження краси оточуючого світу, запам’ятовування форм дерев, квітів та інших компонентів довкілля з подальшою практичною реалізацією побаченого у творчих малюнках).

Жанри уроків моможуть бути такі, як:

  Урок-гра, урок-екскурсія, урок-подорож, урок-казка, урок-дослід, урок-турнір, урок-вистава, урок-естафета, урок-панорама, урок-діалог, урок-концерт, урок-вернісаж тощо

        Покращенню якості викладання шкільного предмету „Образотворче мистецтво” помітно сприяє розширення кола уроків образотворчого мистецтва за рахунок їхньої якісно-змістової перебудови. Типологія уроків образотворчого мистецтва може відрізнятися від загальноприйнятої дидактичної, оскільки урок образотворчого мистецтва має свою специфіку і належить до предметів художньо-естетичного циклу. Класифікацію уроків образотворчого мистецтва можна здійснювати і за змістом навчального матеріалу. Так, вчений-методист С.В. Коновець вважає найбільш бажаними типами уроків образотворчого мистецтва у сучасних умовах такі:

    уроки оволодіння образотворчою грамотою (заняття з композиції, малювання з натури, опанування форми, кольору, об'єму, простору, різних художніх технік);

    уроки сприймання та оцінювання явищ мистецтва та дійсності (сприймання, аналіз та оцінка певного художнього твору або явища дійсності);

   уроки колективної образотворчої діяльності (виконання колективної творчої роботи за спільним задумом теми та художньої техніки);

   уроки створення самостійних творчих робіт (втілення власного задуму учнів в оригінальних творчих роботах).

    Кожен із структурних елементів мистецького уроку – висунення творчого завдання, пошук способів вирішення творчого завдання, окреслення художньо-творчого задуму, його втілення у художньо-матеріалізовану форму, оцінювання результатів ( за Г.М. Падалкою) – включає:

     мотиваційне забезпечення художньо-навчальної діяльності;

     актуалізацію попереднього художнього досвіду діяльності, знань і умінь учнів;

    активізацію їх творчої ініціативи, самостійності у вирішенні творчих проблем;

    вольову регуляцію навчального процесу, концентрацію уваги, інтенсифікацію навчальної напруги;

    визначення завдання для самостійної роботи.

Кожен тип уроку має свою структуру, яка включає взаємопов'язані етапи навчально-виховної діяльності. Етапи уроку в свою чергу містять різні форми, методи і прийоми роботи, які підпорядковуються навчальній, розвивальній та виховній меті уроку, розкривають зміст навчального матеріалу. Компонування елементів дидактичної структури уроку залежить від тих завдань, які розв'язуються на уроці певного типу.

Визначаючи структуру уроку певного типу варто розуміти, що у ньому будуть присутні не лише елементи навчання, які визначають його назву, але й інші доцільні на даному уроці. Яскравим прикладом такого гармонійного поєднання етапів дидактичної структури є комбінований урок.

4. Дидактична структура уроку образотворчого мистецтва. Етапи уроку образотворчого мистецтва та їх зміст

      Розробляючи зміст уроку образотворчого мистецтва, готуючи конспект слід користуватися його дидактичною структурою. На початку конспекту вчитель образотворчого мистецтва розробляє такі положення.

Вид діяльності.

Тема уроку.

Мета уроку (навчальна, розвивальна, виховна).

Обладнання уроку.

Техніка виконання.

Використання класної дошки.

Термінологічний словничок.

Методи і прийоми, для застосування вчителем на уроці.

Види мистецтв, що інтегруються на уроці.

Етапи комбінованого уроку образотворчого мистецтва мають такий зміст.

І. Організаційний етап (1 хв.)

Передбачає підготовку учнів до навчальної діяльності, доцільну організацію робочого місця. Робота вчителя на цьому етапі повинна бути спрямованою на створення у класі ділової атмосфери та психологічної готовності учнів до спілкування і навчання. До початку уроку визначаються чергові або „лаборанти”, які готують всі необхідні художні матеріали і приладдя. Цей етап може бути як на початку, так і в середині уроку, під час зміни різновидів навчально-пізнавальної і творчої практичної діяльності. Даний етап уроку повинен бути динамічним, не затрачати багато часу.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Повторення вивченого матеріалу (2 хв.)

Має на меті відтворення знань, умінь і навичок учнів, які мають стати основою для засвоєння нових понять та аспектів. Повторюються необхідні для роботи на даному уроці набуті раніше знання, закріплюється образотворча термінологія за допомогою розв’язання кросвордів, тестових завдань.

На даному етапі варто перевірити домашнє завдання.

При викладанні образотворчого мистецтва, окреме домашнє завдання художньо-творчого характеру може бути відсутнім. Замість художньої практичної роботи можна запропонувати учням провести спостереження за явищами природи та предметним середовищем, дібрати репродукції творів мистецтва для спостереження та аналізу, віршовані та музичні уривки.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми і мети уроку (2 хв.)

Етап підготовки учнів до активного і свідомого засвоєння нового навчального матеріалу та художньої творчої діяльності. На цьому етапі відбувається мотивація учнів до активного сприйняття нового навчального матеріалу, визначення мети і завдань уроку, доведення практичного значення роботи на уроці, створення позитивного емоційного настрою, формулювання проблемних завдань, показ учнівських робіт, виконаних на подібну тему чи в тій же техніці.

ІV. Засвоєння нового матеріалу. Навчально-пізнавальна робота

1. Теоретико-аналітична робота (5—10 хв.)

На початку даного етапу уроку важливо добре організувати увагу учнів з метою покращення процесу сприймання нового матеріалу. Проводиться бесіда чи розповідь учителя з метою пояснення нового матеріалу з використанням термінологічного словничка, аналіз творів образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва, про місце і роль естетичного в житті людей. У ході бесіди вчитель постійно активізує процес сприймання вдало дібраними запитаннями.

На даному етапі відбувається інструктаж і демонстрація роботи з новими художніми матеріалами, запис нових слів в індивідуальні термінологічні словнички. Вчитель організовує роботу з репродукціями, творами мистецтва, показ наочних посібників, фрагментів педагогічних програмних засобів навчання, рухомих моделей.

2. Підготовчі вправи (3—5 хв.)

Виконання короткочасних вправ - тренувальних чи навчальних, які відповідали б навчальній чи розвивальній меті уроку і допомагали при виконанні основного завдання.

Вправи в повітрі, в альбомі олівцем; вправи з основ кольорознавства (на поєднання, на утворення додаткових кольорів, на заливку, вливання кольору в колір, на знайомство з окремими техніками живопису); вправи на засвоєння прийомів ліплення, роботи з папером; виконання ескізів декоративних композицій, композиційних схем, тематичних малюнків; аналіз пропорцій, будови тіла тварин і птахів; аналіз натурної постановки; пояснення послідовності дій.

3. Пояснення послідовності виконання завдання. Композиційне розміщення зображення (1—2 хв.)

Виконання вчителем педагогічного малюнка крейдою на дошці, пензлем і фарбою на планшеті. Демонстрація варіантів тематичної композиції, комбінація аплікативних засобів на дошці, створення робочого ескізу майбутньої композиції. На завершення даного етапу уроку вчитель демонструє педагогічний малюнок, який вдало доповнює пояснення нового матеріалу.

V. Закріплення нового матеріалу. Творча практична робота

1. Самостійна робота учнів під керівництвом учителя (25—30 хв.)

VІ. Підсумок уроку. Аналіз та оцінювання робіт (3—5 хв.)

VІI. Домашнє завдання (1 хв.)

Учням повідомляється інформація про домашнє завдання, роз'яснюється методика виконання, звертається увага на типові помилки.

Залучення учня до творчої співпраці на уроках образотворчого мистецтва

        Для того, щоб при викладанні образотворчого мистецтва в школі досягти бажаного результату, також зробити урок продуктивним, цікавим і розвиваючим, потрібно, перш за все, навчитися чітко ставити мету, підбирати цікаві матеріали, логічно та методично правильно будувати схему уроку, послідовно викладати матеріал, унаочнювати уроки всіма можливими засобами (як технічними, так і інформаційними) і йти в ногу з часом. Усе вищесказане допоможе учням навчитися робити самостійні логічні висновки, сприятиме розвитку позитивних емоцій, виховуватиме естетично, розвиватиме фантазію, уяву, зорову та слухову пам'ять, допоможе прищепити любов до мистецтва, розвиватиме інтерес до української культури, історії. Цей список, можна продовжувати дуже довго.

        Проте, часто трапляється так, що вчитель правильно будує урок, доносить до учнів цікавий матеріал, унаочнює розповідь, правильно та чітко розкриває тему, але урок виявляється незасвоєним, непродуктивним. Це, частіше за все, відбувається тому, що на уроці учні майже не працюють. Наразі я не враховую те, що вони самостійно створюють композицію. У такому випадку урок виявляється однобоким, тобто ініціатива проведення його належить лише вчителю. Звичайно діти можуть слухати, бачити, аналізувати, проте висновки будуть дуже скупі, активність низька, зацікавлення мінімальне. Вчитель мимоволі нав'язує власну думку дітям, не дає можливості мислити, аналізувати, порівнювати.

      Для того, щоб діти активно працювали на уроці та були максимально залучені до процесу побудови та проведення уроку образотворчого мистецтва, вчитель повинен створити грунт, на якому проростуть паростки дитячої цікавості та плідної співпраці з вчителем. Саме тому уроки образотворчого мистецтва повинні будуватися на фундаменті спільної творчої діяльності вчителя та учнів.

     До кожного уроку вчитель готує:

технічне забезпечення  уроку /для слухання музики, демонстрації відео, перегляду слайдів, комп'ютерних презентацій та проектів/;

-додаткову   літературу   /інформаційні   джерела,   твори   літератури,   довідники, енциклопедії, періодичні видання/;

- роздатковий матеріал;

- наочність /репродукції, портрети, художній вернісаж із дитячих робіт, виставку робіт декоративно-ужиткового мистецтва, схеми, таблиці, комп'ютерні схеми/ та інші матеріали.

5. Типи уроків у різних технологіях навчання.

   

       Сучасне життя від учителя вимагає бути гнучким, освіченим у різних галузях науки. Кожен педагог повинен використовувати різні технології навчання, які можуть сприяти гармонійному розвитку особистості учня. В залежності від технології навчання змінюється зміст і форма уроку.

       Урок в системі проблемного навчання спрямований за «технологією розвивальної освіти» на активне одержання знань, розвиток дослідницької чи пізнавальної діяльності, залучення дітей до творчості. Обов'язковими компонентами уроку є:

•    ставлення завдань в цікавих формах, створення проблемної ситуації;

•    організація пошукових дій учнів, які працюють над обраною проблемою;

•    спрямування   дій   на   самостійну   роботу   учнів   /пошук   гіпотез,   джерел Інформації, прийняття рішення/.

     Урок з технології особистісно-оріснтовного навчання спрямований на визначення життєвого досвіду учнів, їх здібностей, Інтересів, формування позитивної мотивації до пізнавальної діяльності й потреби в самопізнанні, саморегуляції, самозахисту.

Обов'язковим для такого уроку є такі етапи:

Вчитель подає можливі варіанти І способи виконання діяльності, учні обирають спосіб фіксації нового матеріалу та способи виконання завдань на уроці та варіанти домашнього завдання.

       Урок у технологіях розвивального навчання спрямований на розвиток усієї сукупності якостей особистості /знань, вмінь, навичок, способів розумових дій, самокерованих механізмів особистості емоційно-ціннісної та діяльнісно-практичних сфер). Хід пізнання йде від учнів, вони спостерігають, порівнюють, групують, класифікують, роблять висновки, виводять закономірності. Відбувається колективний пошук, який керується вчителем. На уроці вчитель створює педагогічні ситуації, в ході яких учень проявляє ініціативу, самостійність. Урок мас гнучку структуру, яка є насичена, пізнавально-значущим та проблемним змістом, використовується наочність, диференційні та творчі завдання.

        Урок у технологіях інтерактивного навчання спрямований на розвиток спілкування, в ході якого відбувається взаємовплив учнів один на одного. В ході спілкування, діяльності учнів, що стає видом активності, учні розвивають свою особистість.

Обов'язковим для такого уроку є:

- залучення всіх учнів до роботи; стимулювання до активності в роботі та організація продуктивної роботи в малих групах;

- Стимулювання до активності в роботі та орієнтації продуктивної роботи в малих групах;

-підготовленість   приміщення  та дотримання   регламенту   використання    1-2 інтерактивних прийомів роботи.

     Нетрадиційні типи уроків. До цих типів уроків можна віднести:

уроки-ігри (ділові, рольові, мистецькі);

уроки-сценарії (за прикладом ТУ-програм);

уроки-пошуки (із організацією самостійної роботи учнів).

   Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка, за О. Пометун, складається із п'яти елементів:

·  мотивації;

·  оголошення, представлення теми й очікуваних результатів;

·  надання необхідної інформації для розв'язання завдань;

·  інтерактивної вправи - центральна частина заняття;

·   підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

    Мотивація. Мета цього етапу - сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб'єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб'єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

         Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, й бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо). Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку.

       Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

   Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів.

        Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель.Часто буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії із засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку виглядає по-іншому, ніж в існуючих методичних чи дидактичних посібниках. Оскільки момент інтерактивного навчання принциповий, розглянемо його більш детально.

       Формулювання результатів інтерактивного навчання учнів має відповідати таким вимогам:

·     висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульоване таким чином: «Після цього уроку я зможу...»;

·   чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку. Тому мають бути передбачені: обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечено; обсяг і рівень розвитку способів діяльності, яких планується досягти в кінці уроку; розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, це визначення, усвідомлення або формування емоційно наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці. Отже, результати можуть бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів. Наприклад, знання: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, проаналізувати... тощо; ставлення: формувати та висловлювати власне ставлення до..., пояснювати своє ставлення до...;

·    досягнуті результати могли б вимірюватись. Наприклад, якщо після уроку учні вмітимуть «пояснювати суть явища та наводити приклади подібних явищ» - це легко перевірити в оціночних балах, урахувавши точність і повноту відповідей;

·   досягнуті результати мають бути очевидними для учнів і для самого вчителя, а також для інших учителів та осіб, які відвідують урок, із огляду на те, досягнуті заплановані цілі, чи ні.

      Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов'язковою процедурою. В інтерактивній моделі навчання це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять дев'яносто відсотків успіху.

   Досягнення результатів у інтерактивній моделі навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, до чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

       Для того щоби побачити з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку О. Пометун рекомендує:

·    назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

·    якщо назва теми містить нові слова чи проблемні питання, звернути на це увагу учнів;

·    попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, спроби діяльності тощо;

·   нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей елемент уроку має займати не більше п'яти відсотків часу заняття.

      Подання необхідної інформації. Мета цього елемента уроку - дати учням достатньо інформації для того, щоби на її основі вони могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання тексту підручника, ознайомлення з роздавальним матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності, застосування НІТ. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько 10-15 % часу.

   Інтерактивна вправа - центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати приблизно 50-60 % часу на уроці. Обов'язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

     Інструктування - учитель розповідає учням про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв).

    Об'єднання у групи та/або розподіл ролей (1-2 хв).

     Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв).

       Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

·   усвідомити, чого вони навчились;

·    пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті;

·    оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;

·    порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;

·   як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки;

·     побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

    Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксацію того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів у стосунку отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

     Рефлексія застосовується після найважливіших інтерактивних вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання.

   Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою.

Усне обговорення за запитаннями:

.  З якою метою ви робили цю вправу?

·  Які думки та почуття вона у вас викликала?

·  Чому ви особисто навчились?

·  Чому би хотіли навчитись у подальшому?

   Підсумки є найважливішою частиною інтерактивного уроку. Саме тут проясняється зміст проблеми, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватись у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

·   пояснити зміст опрацьованого;

·    порівняти реальні результати з очікуваними;

·    проаналізувати, чому відбулось так чи інакше;

·    зробити висновки;

·    закріпити чи відкоригувати засвоєне;

·    намітити нові теми для обміркування;

·  установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що треба засвоїти, чого навчитись у майбутньому;

·   скласти план подальших дій.

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці:

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисним є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

3. Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватись під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитись до учнів під час формування груп.

7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних види роботи.

8. Під час підготовки запитань учителю необхідно продумувати варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

    Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них навчальні мотивації, навчати самостійному мисленню та діям. Ефект впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від стилю роботи конкретного вчителя.

    Урок у технології розвитку критичного мислення має концептуальні основи, які  виражені в таких твердженнях:

1. Знання має цінність лише тоді, коли воно зрозуміле та використовується концептуально.

2. Майбутнє відкрите для тих, хто критично перевіряє інформацію, вибудовує свої власні переконання.

3. Критичне мислення можна розвивати в добре та спеціально організованому навчальному процесі, бо навчання - це активна розсудлива діяльність.

4. Критичне мислення потребує часу, уваги та мети.

5. Стратегічний напрям розвитку в учнів критичного мислення в навчанні учнів - ставити запитання:

·    Що я думаю про це?

·   Як нова інформація відповідає тому, що я вже знаю?

·    Що я можу робити іншим чином після ознайомлення з новою інформацією?

·  Як ця інформація впливає на мої погляди?

    Ставити запитання - непроста справа, треба знати, запитання якого характеру можна поставити в даному випадку, кому його адресувати, в який спосіб сформулювати. Як відомо, запитання можуть бути уточнюючого характеру, проблемні, дослідницькі та запитання-роздуми. Крім того, вони можуть бути різних рівнів складності.

 Висновки.

1.     Урок – головна форма навчально-виховної роботи з дітьми в загальноосвітній школі. 

2.       Сучасний урок – це урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що допомагає досягти високих результатів у навчанні.  

3.     Вчитель  повинен вміти проводити уроки дотримуючись вимог навчальних програм; впроваджувати інноваційні технології викладання мистецтва, застосовувати сучасні аудіовізуальні засоби, мас медіа.

4.     На ефективність уроку мають великий вплив новітні інформаційні технології, що дозволяють розмістити навчальний зміст творчих дисциплін у мультимедійному середовищі.

5.     Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них навчальні мотивації, навчати самостійному мисленню та діям. Ефект впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від стилю роботи конкретного вчителя. Особливість  нестандартних уроків полягає у їх актуальності, оригінальності, універсальності використання, можливості реалізації педагогіки співробітництва учителя й учня, що дозволяє ефективно досягти мети й отримати необхідний результат.

Список літератури

                                                                                        

1.     «Залучення учня до творчої співпраці на уроках образотворчого мистецтва» /З досвіду роботи вчителя образотворчого мистецтва Дробко І.В./ Зарічне – 2013/ mustectvodrobko.blogspot.com/.../blog-page_2

2.     «Інноваційність у створенні сучасного уроку»         Автор: Р. Калініченко По матеріалам: Освіта.ua

3.     http :// www . nbuv . gov . ua /   -   Національна бібліотека імені І.В. 

4.     http://lib.npu.edu.ua/  -Наукова бібліотека імені М.П. Драгоманова.

5.     http://www.dnpb.gov.ua/ -Державна науково-педагогічна бібліотека України.

     Вернадського;

6.     Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі /Л.М.Масол,     

     О.В.Гайдамака, Е.В.Бєлкіна, І.В.Руденко. –Харків, 2006. -256 с.

7.      Основи викладання мистецьких дисциплін: Навчальний посібник /за заг. редакцією О.П.Рудницької.— К.: АПН України. 2000.- 184 с.                                                                                      

8.     Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва. Теорія і методика викладання        мистецьких  дисциплін /Г.М.Падалка. –К.: Освіта України, 2008. -274 с.

9.     Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька. Навчальний посібник /О.П.Рудницька. –Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2005. -360 с.