Творча діяльність учнів
Творча діяльність школярів на уроках
образотворчого мистецтва.
Приклади
творчих робіт учнів
ВСТУП…………………………………………………………………………………3
Розділ 1. Образотворче
мистецтво як основа формування та розвитку творчих здібностей учнів 5-7 класів
1.1
Умови організації творчої роботи на уроках образотворчого мистецтва………………………………………………………………………………7
1.2
Методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей учнів на уроках образотворчого
мистецтва………………………………………..……… 8
1.3
Розвиток ключових компетентностей на уроках образотворчого мистецтва……………………………………………………………………………..13
Розділ 2. Шляхи
розвитку творчих здібностей обдарованих дітей……………15
Розділ 3.
Опис власного досвіду розвитку творчої діяльності школярів………19
Висновки ………………………………………………………………………….23
Список
використаних джерел……………………………………………………25
Додатки
Вступ
На
початку XXІ століття в теорії і практиці особливо гостро стоїть проблема
формування творчої особистості. Саме на виховання самостійної і незалежної
людини спрямоване вивчення літератури в школі.
Творчість
передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань, і умінь, завдяки
яким створюється продукт, що вирізняється новизною, оригінальністю,
унікальністю.
Вихідні
положення проблеми формування творчої особистості сформульовано у працях таких
педагогів, як В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, А.С. Макаренко. Чимало
спеціальних психологічних досліджень підтверджують позитивну роль творчості у
стимулюванні пізнавальних інтересів учнів, допитливості, дослідницької
активності, здатності до знаходження оригінальних рішень та прогнозування.
Творчі здібності - продукт саморуху,
самостійного розв’язання задач і питань, самостійного розкриття закономірностей
і зв’язків між предметами і явищами… Це продукт розвитку, причому розвитку
вільного, за якого інтерес, захоплення і пристрасть-головні рушійні сили.
Л.Виготський
зазначає, що творчість має місце не лише там де створюється щось абсолютно
нове, а й там, де вноситься своє розуміння, щось по своєму відтворюється,
змінюється, ґрунтується вже створене. Тож якщо є творчий процес, буде у свій
час результат. Творча людина його обов’язково досягне.
Розвиток
здібностей – це складний процес, який має свої особливості на кожному віковому
етапі. Крім того, даний процес тісно пов'язаний із розвитком інтересів дитини,
самооцінкою особистості у тій чи іншій діяльності, а також залежить від
багатьох соціальних умов. До їх числа варто віднести особливості виховання,
потрібно враховувати особливості системи освіти і т.д.
Гуманістичний
принцип є одним із основних теоретичних положень освіти. Ефективним способом
його реалізації, на думку В.Сухомлинського, Л.Занкової, О.Савченко,
Ш.Амонашвілі є орієнтація навчально-виховного процесу на розвиток творчих
здібностей особистості. Саме тому система освіти України зорієнтована на
формування активної творчої особистості.
Аналіз
літератури дозволив прослідкувати підходи науковців до розуміння поняття
«творчі здібності» в історичному аспекті. Так, стародавні греки поняття
інтелектуально-творчого потенціалу дитини розуміли як єдність таких складових:
практичної спрямованості розуму, здатності стисло і ясно висловлювати власну
думку, швидко схоплювати сутність речей і явищ, уміння швидко досягати мети,
бути винахідливим. У римлян інтелектуально-творчі здібності ототожнювались з
естетичним світосприйняттям та розбудовою на цій основі суспільних
взаємовідносин.
К.Ціолковський
визначає творчі здібності як продукт саморуху, самостійного розв’язання задач і
питань, самостійного розкриття закономірностей і зв’язків між предметами і
явищами, продукт роботи мозку на шляху «від відкриття істин, усім відомих, до
відкриття істин, нікому невідомих».
В.Рогозіна вважає, що творчі здібності є особливим
видом розумових здібностей, які виражаються в умінні породжувати мислиннєву
діяльність за межами вимог, відхилятись під час мислення від традиційних норм,
генерувати різноманітні оригінальні ідеї та знаходити способи їх практичного
вирішення.
Часто
в літературі при розгляді питань творчих здібностей використовується термін
«креативність». У Великій психологічній енциклопедії (2007) під креативністю
розуміється здатність людини до творчості, що проявляється в мисленні,
спілкуванні, відчуттях, окремих видах діяльності і характеризують особистість в
цілому або її окремі сторони. Е.Торренс та Т.Третяк додають, що креативність
визначається як здатність породжувати нові, оригінальні ідеї і, таким чином,
ефективно вирішувати проблемні ситуації. Зважаючи на спільний зміст понять
«креативність» та «творчість» їх можна вважати тотожним.
Творчі
здібності являють собою сплав різних якостей. Питання про компоненти творчого
потенціалу людини залишається до цього часу відкритим, хоча на даний момент
існує декілька гіпотез, які стосуються даної проблеми.
Психологи
переконані, що здібності до творчої діяльності визначаються, насамперед,
особливостями мислення. Відомий американський вчений Дж.Гілфорд виявив, що
творчим людям притаманне так зване дивергентне мислення, яке лежить в основі
творчого мислення і є основним компонентом творчих здібностей.
Зважаючи
на дослідження Г.Альтшуллера, Л.Виготського, В.Дружиніна, Т.Кудрявцева,
С.Лазарєва, Е.Фатєєва було виявлено, що до компонентного складу креативних
здібностей належать: творче мислення та творча уява.
Обдарованість –
це високий рівень розвитку будь-яких здібностей людини. Обдарованість може бути
художньою, академічною, інтелектуальною, творчою, психомоторною. Обдаровані
діти прагнуть до знань, люблять розумову працю, їх не треба примушувати
навчатися, вони шукають спілкування з дорослими, оскільки старші розуміють їх
краще, ніж ровесники, обдаровані діти емоційні та творчі, розуміють гумор,
жарти.
Творчість – продуктивна
людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні та духовні
цінності суспільного значення. Розвиток творчого потенціалу діяльності є
важливою умовою культурного прогресу суспільства й виховання людини.
Виховання
творчої особистості учня передбачає розвинену систему виховання, однією з умов
ефективності якої є наукове обґрунтування методів педагогічного керівництва
творчим розвитком особистості.
Кожна дитина має певні здібності, тому
завдання педагогів і батьків – визначити, відшукати і допомогти їх розвинути.
Педагогічна творчість – особлива галузь педагогічної науки, що спрямована на
виявлення закономірностей формування творчої особистості.
Ю.Гільбух
у праці «Розумово обдарована дитина» надав чіткі визначення понять «талант»,
«обдарованість» та «здібність».
Талант –
природна обдарованість і видатні здібності до якої-небудь діяльності (наукової,
політичної, художньої). Своєчасне розпізнання таланту допомагає його
становленню.
Обдарованість –
наявність у людини сприятливих задатків і здібностей до якого-небудь одного або
декількох видів діяльності. Про людину судять згідно з характером розвитку її
здібностей і оволодіння знаннями, уміннями, навичками, беручи до уваги успіхи,
рівень досягнень у професійній практиці. Пізнавальні потреби є головною умовою
розвитку обдарованості.
Здібність –
особливості людини, які дозволяють їй успішно оволодіти тим чи іншим видом
діяльності, професією, удосконалюватись, ефективно виконувати функціональні
обов’язки в складних ситуаціях. Розвиток здібностей відбувається у процесі
життєдіяльності, а також навчальній, трудовій, ігровій діяльності .
Загальною тенденцією розвитку суспільства на
сучасному етапі є посилення уваги до педагогічних проблем, проблем виховання
особистості зокрема. Моральний розвиток особистості, її інтелектуальних та
професійних якостей, високий рівень культури особистості, формування здатності
до соціальної творчості є сьогодні не тільки пріоритетом політики Української
держави в галузі освіти та виховання, але і соціальною необхідністю.
В умовах
оновлення усіх сфер життя сучасній людині необхідні не тільки глибокі, міцні
знання та розвинуте мислення, але і вміння застосовувати ці знання у зміненій
або нестандартній ситуації, здатність творчо підходити до вирішення проблеми,
що виникла. Розвиток педагогічної науки на перший план ставить питання
створення у ході навчально-виховного процесу умов, які сприяли б становленню
творчої особистості.
Творчі
здібності формуються протягом усього життя людини. Організовуючи розвиток
творчих здібностей учнів, слід виходити з відомих психолого-педагогічних
положень про те, що здібності особистості виявляються і формуються в
діяльності:
- особистість може набути навичок творчості навіть у
дуже ранньому віці;
- розвиток особистості не відбувається за пасивного
споглядання нею навчального процесу;
- основним стимулом розвитку здібностей особистості,
у тому числі й творчих, є інтерес.
Розвитком
творчості й узагалі творчим процесом керувати важко. Вплинути на організацію
такої діяльності можливо лише створивши для цього відповідні умови, а саме:
1) проводити навчання в атмосфері взаєморозуміння,
співтворчості, сприймаючи кожного учня як особистість;
2) пріоритетною має стати така форма ведення уроків,
яка дозволяє учням в повній мірі проявити свою творчість.
3) на уроках доцільно організовувати діяльність таким
чином, щоб учні мали можливість проявити свої творчі здібності.
Навчальний
процес поєднує репродуктивну та перетворювальну діяльність учнів. При цьому
творчий характер має така перетворювальна діяльність, коли постає потреба
застосувати знання у новій ситуації або скористатися відомими способами
вирішення проблеми.
Під час
виконання творчих завдань доцільно враховувати індивідуальні особливості
учнів.Завдяки використанню різних типів та видів творчих завдань можна впливати
на розвиток творчих здібностей особистості.
РОЗДІЛ 1. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ЯК
ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ
ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ 5-7 КЛАСІВ
1.1. Умови організації творчої роботи на
уроках образотворчого мистецтва
Основними
умовами організації творчої праці учнів можна визначити:
* внаслідок використання різних видів мистецтва,
різних технік виконання творчих завдань посилити засвоєння учнями кольорової
характеристики образів, якнайширше використовувати техніку змішування кольорів,
застосування різних матеріалів, що активізує творчу діяльність і надає їй
нового звучання.
* під час знайомства на уроках з творчістю
художників, вивчення основних понять та термінів образотворчого мистецтва
раціонально використовувати музичні та літературні твори, репродукції картин і
т.д.
* на уроках в ході сприймання образів, об’єктів чи
явищ – підтримувати і розвивати емоційну захопленість учнів, вводити елементи
гри, комплексно використовувати літературу, музичні твори, театралізовані дії.
* правильно добирати художній матеріал для завдань,
враховуючи вікові особливості учнів.
Слід
зауважити, що з метою розвитку творчої особистості доцільно використовувати на
уроках образотворчого мистецтва музичний супровід. Крім того, музика має бути
не допоміжним, а рівноправним засобом естетичного виховання. Музичний супровід
створює особливий художній світ – світ високих почутті, високого емоційного
напруження, допомагає створити творчу атмосферу під час малювання. Це буває або
просто приємна і спокійна музика, яка знімає напругу, або музика, яка
спрямована розкрити певну тему.
Наприклад,
на уроці «Малювання українського національного костюма» можна запропонувати
учням послухати українські народні мелодії. А під час роботи над композицією на
тему «Козацькому роду нема переводу», може прозвучати пісня у виконанні
О.Білозір «Україночка», зміст якої розкриває сутність українського народу, його
історичне минуле, менталітет.
Розповідаючи
про кольори та спектр у 5-му класі, учням можна запропонувати під ритмічні
оплески проспівати колективно пісню «Райдуга». Дітям така форма дуже
подобається, і це створює веселу невимушену атмосферу, сприяє
особистісно-емоційному сприйняттю художньої інформації, розвитку творчих
здібностей.
1.2.
Методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей учнів на уроках
образотворчого мистецтва
На
уроках образотворчого мистецтва для формування, відпрацювання вмінь та навичок
слід застосовувати як репродуктивний метод навчання (виконання вправ), так і проблемні
методи навчання.
В
процесі вивчення природних форм:
* необхідно спонукати учнів до аналізу форми, її
загальної будови, узагальнення та зіставлення різних форм. Метод проблемного
навчання слід застосовувати для самостійної, пошукової роботи учнів (вивчення
будови, візерунків, кольору, характеру природної форми тощо);
* потрібно розкрити учням важливість і
багатофункціональність мистецтва вцілому;
* пояснити, що мистецтво – одна з форм суспільної
свідомості, складова частина духовної культури людства, специфічний вид
практично-духовного освоєння світу;
* показати, що до мистецтва відносять групу
різновидів людської діяльності – живопис, музику, театр, художню літературу
(яку іноді виділяють особливо – вираження, «література і мистецтво») і т.п.,
поєднуваних тому, що вони є специфічними – художньо-образними формами
відтворення дійсності.
Художньо-творча
діяльність людини розгортається в різноманітних формах, що називають видами
мистецтва, його родами і жанрами. Достаток і розмаїтість цих форм можуть
показатися хаотичним накопиченням, у дійсності ж вони є закономірно
організованою системою видових, родових, жанрових форм.
На
уроках образотворчого мистецтва здійснюється первинне знайомство з творами
художників, використаних із метою характерного виховання, розвитку художнього
смаку дитини і її художньо-творчих здібностей.
Свої
здібності школярі активно представляють в різних видах художньої праці.
Слід пам‘ятати про розвиток можливостей різних видів
мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, дизайн, декоративно-прикладне
мистецтво допоможуть сформулювати почуття симетрії, пропорції, відчуття ліній,
кольору і колориту, просторову уяву.
Формування
художньо-творчих здібностей, в свою чергу потребують особливої методики. Важливо
своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу
діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями; потрібно
систематично працювати над формуванням, розвитком та удосконаленням умінь та
навичок. При цьому треба пам’ятати, що заняття малюванням лиш тоді збагачують
учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є
об‘єктивна оцінка художньої творчості дітей.
Особливо
сприятливою для духовного розвитку особистості є атмосфера доброзичливості,
натхнення. В цьому плані саме творчість є міцною основою, що сприяє формуванню
духовності.
Образотворче
мистецтво є потужним потенціалом для творчого розвитку учнів 5-7 класів. В.О.Сухомлинський
називав кожну дитину художником: «Образотворча діяльність дітей (малювання,
ліплення, аплікація) належить до сфери образотворчого мистецтва. А мистецтво –
художнє відображення навколишнього світу, предметів, явищ, природи,
суспільства, себе».
Дитячий
малюнок, процес малювання – частка духовного життя дитини. Діти не просто
переносять на папір щось з навколишнього світу, а живуть у цьому світі, входять
у нього як творці краси, отримуючи насолоду від неї.
Дидактичні ігри, цікаві завдання та вправи на уроках образотворчого
мистецтва можуть бути ще однією формою викладу, перевірки і закріплення знань з
образотворчого мистецтва з метою формування та розвитку творчих здібностей. У
процесі гри діти навчаються правильно сприймати форму предмета, його колір,
величину, пропорції, положення у просторі відносно інших предметів.
Художньо-дидактичні ігри і вправи можуть передувати
новому навчальному матеріалу, спонукуючи учнів оволодіти ним, закріплювати
опрацьований матеріал, служити повторенням.
Дидактичне
завдання кожної гри або вправи визначається змістом програмового матеріалу і
виховними цілями. Учитель заздалегідь визначає місце і роль гри у навчальному
процесі, її зв'язок з іншими методами роботи, продумує можливі варіанти
ускладнення (або полегшення), її органічний зв'язок з іншими частинами уроку.
При цьому слід неодмінно виділяти ті знання, вміння і вчинки, які необхідно
сформувати в учневі.
Пояснення
змісту гри має бути емоційним, стислим, логічним і зрозумілим. Можливий пробний
хід, у процесі якого учитель ознайомлює з правилами гри. Щоб переконатися в
тому, що учні зрозуміли ігрову дію і завдання гри чи вправи, можна припуститися
умисної помилки і активізувати мисленнєву діяльність учнів. Тривалість однієї
художньо-дидактичної гри або ігрової вправи – від трьох до п’яти хвилин.
Обираючи
художньо-дидактичні ігри для використання на уроках образотворчого мистецтва,
ми враховували чотири види діяльності учнів на уроці: малювання з натури,
тематичне, декоративне малювання, бесіди про образотворче мистецтво.
Художньо-дидактичні
ігри можна поділити на кілька видів: ігри – подорожі або екскурсії, ігри –
змагання або естафети, ігри – загадки, ігри-естафети є своєрідними
фізкультурними паузами, оскільки в момент ігрової дії діти активно рухаються.
Під час гри царює дух змагання:
Палітра осені.
Мета: розвивати зорову пам’ять, творчі здібності,
уяву, фантазію, образне мислення; формувати знання з кольорознавства (назви
кольорів, які кольори слід змішувати, щоб отримати певний колір);
удосконалювати навички роботи пензлем.
Матеріал: картки – завдання із вказівкою, які
кольори треба змішати, щоб одержати третій, і навпаки: є колір, потрібно
визначити, які два кольори змішали, щоб одержати даний колір.
Кожний учень одержує картку-завдання.
1. Два
прямокутники розфарбовані, наприклад, один жовтим, інший – коричневим кольором,
між ними поставлений знак «+», а третій прямокутник залишається не
розфарбованим.
2. Учні
змішують на палітрі два вказаних кольори, одержують третій і розфарбовують ним
прямокутник;
3. Прямокутник
розфарбований кольором початку осені, наприклад зеленувато-жовтим, поряд з ним
– два прямокутники, з’єднанні знаком +».
Примітка: Щоб зацікавити дітей. Можна створити ігрову
ситуацію: дощем змило кольори з деяких осінніх листочків (замість прямокутників
роздати зображення листків), пропонується учням поновити їх колір.
Художник-чарівник.
Мета: удосконалення вмінь та навичок роботи з
аквареллю по вогкому паперу; вчити учнів поєднувати кольори з метою отримання
нового кольору. Розвивати творчі здібності, уяву, фантазію, образне мислення.
Матеріал: два листки паперу: один простий, інший –
змочений водою, вода, фарби, пензлик, склянка.
Спочатку учитель вводить дітей в ігрову ситуацію:
- Ми всі художники – чарівники, творимо на папері
чудеса. Зараз я вам покажу, як це робиться. У мене два листки паперу. Це –
звичайний папір, а цей – змочений чарівною водою. У вас на партах у склянках
стоїть чарівна вода. Я беру папір, змочений чарівною водою папір повинен
знаходитися в стадії висихання, пензликом малюю три пелюстки малиновою фарбою,
кольори будуть розпливчастими), потім – три пелюстки фіолетовою фарбою. Бачите,
як кольори впливають один на другий. Ось і вийшли чарівні квіти.
- Тепер давайте зробимо папір чарівним. Візьміть
пензлик і опустіть у воду та змочіть ним папір. Покладемо пензлик, держіть руки
над папером, закрийте очі і повільно рухайте і промовляйте: «Раз, два, три,
папір чарівний. Дивись!». Так треба сказати 2-3 рази.
Учні повторюють чарівні слова, а папір тим часом
підсихає.
- Тепер ми можемо створювати чарівні квіти. Візьмемо
тоненький пензлик, вмочимо у жовту фарбу, промалюємо три пелюстки жовтою
фарбою, потім – три пелюстки червоною фарбою, потім малюємо зелень.
В кінці уроку підводиться підсумок робіт. Діти
дивляться, у кого вийшли незвичайні квіти на папері.
Домалюй предмет.
Мета: розвивати зорову пам’ять, творчі здібності,
уяву, фантазію, образне мислення; формувати знання з кольорознавства;
удосконалювати навички роботи олівцями.
Матеріал: аркуш паперу, прості і кольорові олівці.
Роздаються аркуші, на кожному з яких намальовано коло
діаметром 4 сантиметри. Діти на уроці працюють простими і кольоровими олівцями.
Вчитель сповіщає дітям, що до них на урок завітав гість Це – Барвінок. Він
пропонує цікаву гру. \
Барвінок. Діти, зараз я покажу вам свій малюнок. Це
коло. Спробуйте відгадати, що я хотів намалювати за допомогою цього кола, і
відтворіть це на своїх листках. Тільки не можна збільшувати і зменшувати це
коло.
Діти домальовують коло. Не всі відразу здогадуються,
як потрібно зображати предмет, використовуючи готову форму кола, бувають і
помилки. І тоді Барвінок вказує на помилки, допомагає переробити роботу. Коли
малюнки майже готові, він підбиває підсумки: «Правильно, все це я й хотів
намалювати!». Малюнки у всіх вийшли різні: тут і повітряна куля, і обличчя
клоуна, курчатко, Чебурашка, чайник, вишня, помідор, колесо, гарбуз, торт та
інше. Барвінок додає: «Просто я такий хитрий, що одного кола мені було мало».
Як
правило, дітям подобається даний вид роботи, але щоб вона не обридла, її треба
поступово ускладнювати шляхом введення:
1. елементу
змагання, коли дітям дається не один листок з формою кола (або іншою
геометричною фігурою), а скільки вони забажають;
2. нових
геометричних форм: півкола, квадрата, прямокутника, трикутника;
загадок, відповіді до яких зображуються за допомогою
вже готових геометричних форм. На цих уроках діти виконують лінійні малюнки.
У
процесі виховання почуттів і творчого розвитку особистості урок образотворчого
мистецтва в загальноосвітній школі відіграє важливу роль. Він здатний увести
учня у світ творчості, прилучити його до скарбів художньої культури, відчути
радість від власної творчості.
З метою
формування та розвитку творчих здібностей, фантазії, уяви, образного мислення
необхідно систематично та раціонально використовувати відповідні демонстраційні матеріали з
образотворчого мистецтва. Варто вчити учнів сприймати та аналізувати твори мистецтва,
зокрема репродукції картин.
Під час
вивчення окремих тем доцільно використовувати не тільки зразки учнівських
робіт, репродукції картин, а демонстраційні матеріали (фотоальбоми, наочні
посібники). Сьогодні ми маємо можливість демонструвати учням всі ці матеріали
не тільки в друкованому вигляді, а й в електронному варіанті. З допомогою
комп’ютера можна створювати віртуальні виставки окремих художників, віртуальні
екскурсії до музеїв України та світу, фотоколажі, які презентують той чи інший вид
мистецтва і т.д.
Діапазон
використання комп'ютера в процесі викладання образотворчого мистецтва дуже
великий. Комп'ютер в даному випадку виконує роль засобу навчання: під час
уроків реалізовуються можливості інформаційно-комп’ютерних
технологій.
Під
час опрацювання окремих тем на уроках образотворчого мистецтва доцільно
використовувати, наприклад, такі демонстраційні матеріали: «Українське народне
вбрання», «У світі мудрих прислів’їв», «Виховуємо казкою», «Зустрічі з
художниками світу», «Зустрічі з художниками України», «Декоративно-прикладне
мистецтво», «Рослини», «Тварини», «Архітектура України та світу», «Пори року» і
т.д.
Варто
наголосити, що візуальний матеріал виконує дидактичну функцію, а не допоміжну
суто ілюстративну, що надзичайно важливо для усвідомлення і закріплення
мистецьких знань і вмінь, адже репродукції мистецьких шедеврів, фотографії,
педагогічні малюнки, ритмічні схеми-партитури є суттєвим джерелом художньої
інформації; водночас логічно розміщені кольорові ілюстрації мають також
естетико-виховну і загальнокультурну цінність, вони спрямовані на розвиток
культури естетичного сприймання, смаку, художнього мислення.
Цікаве
малювання, схематичні малюнки для індивідуальної роботи – ефективні форми
роботи з учнями під час виконання тематичних композицій, вивчення тієї чи іншої
теми.
1.3. Розвиток ключових компетентностей на уроках образотворчого мистецтва
Уроки
образотворчого мистецтва повинні сприяти розвитку художніх здібностей дітей (здатності
до різних видів художньо-творчої діяльності: художнє бачення світу,
оригінальність сприймання, підвищений інтерес до художньої діяльності,
естетична позиція; здібності до зображувальної діяльності: здатність правильно
оцінити форми, пропорції, положення предметів у просторі, світлотіньова
чутливість, здатність відчувати виражальну функцію кольору, розвинута образна
уява і пам'ять).
Основними групами компетентностей, що потрібно
сформувати на уроках образотворчого мистецтва є:
- пізнавальні – вміння
бачити красу оточуючого світу, чуттєво-емоційне сприйняття творів
мистецтва, виявлення пізнавальної активності;
- творчі – розкриття та реалізація
творчих художніх здібностей; встановлення креативності як риси
особистості; залучення до навчальних ігор; розвиток асоціативно-образного
мислення; виявлення та активізація фантазії, уяви під час створення
власних образів у художньо-практичній діяльності; участь у гуртках з
образотворчого мистецтва;
- методологічні – розвиток
поняттєво-логічного мислення; вміння визначити мету, способи та
організацію її досягнення; здатність до самоаналізу та самооцінки;
- компетентність саморозвитку (стимулювання пізнавального
інтересу; залучення до виконання творчих завдань, до гурткової роботи);
- комунікативні – розуміння
мови мистецтва як форми міжособистісного спілкування; розуміння почуттів
інших людей, різноманіття творчих проявів, бачень і розумінь дійсності;
усний опис картини; участь у дискусіях; застосування вчителем
інтерактивних методів з метою співнавчання та взаємонавчання; усвідомлення
взаємозв'язку з однолітками і дорослими та відповідальності під час
виконання творчих робіт;
- інформаційні – формування
вмінь користуватися художньою літературою, енциклопедіями, репродукціями
картин художників; проведення екскурсій, відвідування музеїв, персональних
виставок та творчих майстерень художників; стимулювання до знайомства з
творчістю художників України з різних літературних джерел, до роботи з
комп’ютером; формування вмінь користуватися новими інформаційними
технологіями;
- світоглядні – сприйняття цілісної картини світу, формування
загальнолюдських цінностей, поваги до традицій, звичаїв України; на основі
оволодіння досягненнями національної культури стимулювання сприйняття та
розуміння інших культур.
РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ
РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ОБДАРОВАНИХ
ДІТЕЙ
«Не можна
людині дати знання, можна їй тільки допомогти відкрити ці знання у собі» (Галілео Галілей).
Сучасне
суспільство потребує такої особистості,
яка б мала сформовані моральні якості та систему базових цінностей: природа,
людина, праця, пізнання життя.
Актуальність
сприяння розвитку творчих здібностей обдарованих школярів зумовлена реаліями
сьогодення, які вимагають від особистості не лише знань, але й усвідомлення нею
власної ролі та відповідальних дій згідно з принципами життя та пріоритетом
прав людини.
Етапи розвитку обдарованої особистості:
задатки, здібності, обдарованість, талант, геній.
Виявлення
обдарованих дітей: обдарованість – завжди унікальна, тому марно шукати
універсальні ознаки обдарованих дітей (Р.Сернберг).
Василь
Сухомлинський вважав, що немає дітей необдарованих. Усі діти обдаровані.
Завдання школи – виявити обдарованість дитини у практичній або розумовій
сферах, створивши для всіх без винятку дітей рівні можливості.
Обдарованими називають тих, хто показує гарні
результати або високий рівень здібностей в одній чи декількох галузях
діяльності; вміє працювати в нестандартних умовах; вміє розв'язувати проблемні
завдання; критично мислити; робити правильний вибір у різних ситуаціях.
«Немає необдарованих дітей – є дорослі, які не
займаються розвитком дитини, адже будь-яка здібність потребує розвитку»
(І.Мороз).
Шляхи розвитку творчих здібностей обдарованих дітей:
1. Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів,
самостійність.
2. Створювати проблемні ситуації, що вимагають
альтернативи, прогнозування, уяви.
3. Допомагати оволодівати технічними засобами для
записів.
4. Розвивати критичне сприйняття дійсності.
5. Під час занять чітко контролювати досягнуті результати
та давати завдання підвищеної складності, створювати ситуації самоаналізу,
самооцінки, самопізнання.
6. Залучати до роботи з розробки та впровадження
власних творчих задумів та ініціатив, створювати ситуації вільного вибору і
відповідальності за обране рішення.
7. Використовувати творчу діяльність вихованців при
проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять,
свят.
Положення,
які покладаються в основу забезпечення розвитку творчих здібностей обдарованих
школярів, базуються на педагогічних та дидактичних принципах освіти і
визначаються загальними вимогами до формування компетентності, знань, умінь та
мають низку специфічних принципів, зокрема:
• зорієнтованість на позитивні дії (цілеспрямованість
розвитку на соціальні очікування учнів, формування позитивного іміджу
компетентної особистості, потреби вчитися впродовж усього життя);
• демократичність (передбачення суб’єктно-суб’єктних
відносин між учасниками навчально-виховного процесу);
• гуманізму, що означає пріоритетність прав, свободи,
творчий розвиток особистості, співвідношення освітніх вимог з можливостями та
здібностями школярів;
• міждисциплінарність, що передбачає розвиток
особистості в умовах узгодження змісту всіх видів роботи, спрямованої на
розвиток творчо обдарованої дитини;
• зв’язок з практичною діяльністю, що передбачає
формування вмінь самостійно аналізувати, приймати відповідальні рішення і діяти
відповідно до вимог сьогодення.
Реалізація
соціокультурних функцій навчально-виховного процесу спрямована на:
• забезпечення фізичного та психофізичного здоров’я
особистості;
• задоволення пізнавальних потреб особистості;
• формування моральних якостей та цінностей
особистості, які є передумовою моральних вчинків, дій, помислів;
• формування базових суспільних цінностей: природа,
людина, батьківщина, праця, пізнання, життя;
• розвиток мотиваційно-емоційної сфери (задоволення
від праці, орієнтація на досягнення);
• розвиток творчих здібностей;
• формування
навичок спілкування в системі взаємин.
Зміст
роботи спрямований на виявлення, підтримку обдарованої дитини; узагальнення,
поширення кращого досвіду педагогічних та науково-педагогічних працівників,
який забезпечує розвиток особистості з урахуванням специфіки і рівня її
здібностей та формування в молоді системи уявлень, сприяє становленню
світоглядних орієнтацій, виробленню власної філософії життєдіяльності,
самоідентифікації та самореалізації в кожній із сфер суспільного життя.
Навчання
і розвиток обдарованих дітей забезпечує поширене та поглиблене вивчення
навчальних предметів з використанням таких методів, як проблемно-розвивальне,
гуманно-особистісне, індивідуальне навчання тощо.
Організація
навчальної діяльності поєднує два взаємопов’язаних напрями: набуття знань (провідних
ідей, понять, теорій, законів) та практичне їх застосування. Це сприяє розвитку
пізнавальних здібностей, логічного мислення, виробленню практичних умінь та
навичок, необхідних для трудової діяльності, створює умови для формування в
особистості вміння міркувати, аналізувати, порівнювати, ставити запитання,
шукати відповіді, критично та всебічно розглядати проблему, досліджувати та
експериментувати, робити власні висновки, орієнтуватися й адаптуватися до нових
соціальних умов.
Розвиток
творчих здібностей обдарованої особистості забезпечують загальноосвітні
навчальні заклади. Навчання та перебування в школі – час, на який припадає
основний період формування світогляду, культурно-освітніх потреб особистості та
самоусвідомлення.
Сприяти
розвитку творчих здібностей школярів повинні й засоби масової інформації, які б
пропагували досвід роботи з обдарованими дітьми, публікували відповідні
матеріали, випускали навчально-пізнавальні теле- і радіопередачі. До цієї
діяльності можуть також залучатися різноманітні благодійні фонди, організації,
які фінансово підтримують олімпіади, конкурси, турніри, тренінги,
інтелектуальні ігри, надають гранти для розробки науково-методичних матеріалів,
посібників, підручників тощо.
У
такий спосіб можлива реалізація навчально-виховної моделі, в якій взаємодіють
усі складники процесу сприяння розвитку творчих здібностей: сім’я, навчальні
заклади всіх типів, соціальні партнери, засоби масової інформації.
Діяльність
педагога щодо розвитку творчих здібностей обдарованих школярів:
• стимулювання інтелектуального і творчого пошуку,
вміння бачити проблеми та шляхи їх розв’язання;
• пріоритет відносин співробітництва, співтворчості;
• визначення мети, розробка плану і режиму роботи
школяра, забезпечення циклічності, тривалості навчання згідно з його віковими
та індивідуальними особливостями;
• наукова насиченість змісту освіти;
• впровадження у навчально-виховний процес нових
гуманістичних підходів, які б ґрунтувалися на принципах педагогіки співпраці;
• модернізація форм, методів навчання та виховання;
• створення належних умов для творчого розвитку
особистості;
• стимулювання постійного самоаналізу учнем своєї
самоосвітньої діяльності.
Діяльність
адміністрації навчального закладу щодо сприяння розвитку творчих здібностей
обдарованих школярів:
• організація педагогічного процесу з метою
забезпечення розвитку здібностей обдарованих школярів;
• підбір педагогічних кадрів відповідного рівня,
здатних сприяти творчій праці учнів, вивчення їх педагогічної майстерності;
• забезпечення умов для самостійної діяльності
педагогів, підвищення їх загальнокультурного та професійного рівня;
• забезпечення участі обдарованої молоді у конкурсах,
олімпіадах, спортивних заходах, конференціях, заочних та позашкільних формах
навчання тощо.
Розділ 3. Опис
власного досвіду розвитку творчої діяльності школярів
Метою моєї педагогічної діяльності є емоційно – естетичний розвиток особистості
учня, його фантазії, художнього смаку і творчих здібностей,набуття вмінь і
навичок в образотворчій діяльності та готовність використовувати отриманий
досвіт у самостійній творчій роботі.
На своїх уроках
прагну до створення емоційної атмосфери захопленості, тобто, такої обстановки в
класі, яка благотворно впливає на появу нових, оригінальних ідей. Для цього я
застосовую метод комплексного використання таких видів мистецтва, як музики,
художньої літератури, театрального мистецтва та інших.
Наприклад, на уроці «Декоративно –
ужиткове мистецтво» в 6 класі я використовую красу літературної української
мови (вірші, приказки, прислів’я, загадки, порівняння), ознайомлення
зі сторінками біографії К. Білокур, а
також місцевого художника Затони І.Г., уродженця с.Дамаска, музичні заставки.
У своїй роботі я дотримуюсь думки, що творча атмосфера в класі це
особистий приклад вчителя. Тому намагаюся запалити своїм захватом,
милуванням від тієї чи іншої художньої діяльності. І саме з цією метою для
мотивації навчальної діяльності учнів використовую різні методичні прийоми під
загальною назвою «Здивувати, зацікавити, надихнути»! Дітям подобається
працювати разом із вчителем. Така співпраця «вчитель – учень» допомагає
вдосконалити їх вміння і навички.
На уроці «Ляльковий театр» в 5 класі діти мали змогу спостерігати захоплюючий
процес створення казкової іграшки. І тому їх вже не потрібно було заохочувати
до роботи. Мотивацією для творчого підходу у створенні художньої роботи може
бути виготовлення подарунку, сувеніра для батьків або друзів, для конкурсу, для
шкільної виставки. Учні залюбки виготовляли в 6 класі
ляльку-мотанки для молодших сестер та братів.
Для активізації розвитку
творчих здібностей використовую нетрадиційні художні техніки.
Робота з солоним тістом-улюблена техніка учнів,
деякі продовжували виготовляти вироби із тіста у вільний час вдома разом із
батьками. Паперопластика, природні матеріали, малюнки
на склі урізноманітнюють
і збагачують уроки образотворчого мистецтва. Різні прийоми роботи допомагають
дітям найповніше проявити свої здібності, відшукати цікаві та оригінальні
рішення виконання роботи.
Допомагають розвивати художньо – творчі здібності учнів інноваційні
мистецько – педагогічні технології навчання, які дають змогу підвищити
ефективність засвоєння знань, викликати живий інтерес до навчання. Тому
пропоную учням різні види науково – дослідницької роботи з використанням
сучасних медіа – засобів.
Глибоко переконана, що результативність роботи безпосередньо
залежить від ступеня пізнавальної активності школярів та розвитку їхніх творчих
здібностей. І тому роблю все можливе щоб дати простір для самостійної творчої
діяльності учнів.
Кожна дитина – це індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Тому саме
учень має бути головною діючою особою всього навчально – виховного процесу.
Вчитель фактично стає лише консультантом і помічником, даючи дитині можливість
будувати творчий процес самостійно. Таким чином дитина навчається
самовиражатися, що дуже важливо для її розвитку і становлення як особистості.
Як результат моєї роботи стали перемоги наших учнів у різноманітних виставках і
конкурсах дитячого малюнка (шкільних, міських, обласних, всеукраїнських). Це
впливає на зростання дитини як особистості, усвідомлення нею значимості
та продуктивності своєї праці.
Виховувати творчу особистість нелегко. Учитель образотворчого мистецтва має
глибоко висвітлювати і органічно вкорінювати в учнівські душі красу
навколишнього світу, формувати високі естетичні ідеали.
Як це зробити? З чого почати?
А почати треба з найпростішого – з себе.
Відомо, чим яскравіша особистість учителя, тим потужніший виховний вплив вона
справляє на учнів. Також недаремно своїм педагогічним кредо я вважаю гасло:
«Навчаючи – учись».
Уроки
образотворчого мистецтва покликані
за допомогою навчально-виховного
процесу сприяти розвитку творчої особистості. Це зробити нелегко, адже всі учні
різні. Саме тому в практиці особливе місце займає індивідуальний підхід до
учнів. Це потрібно для того, щоб краще розкрити таланти та здібності особи (які
часто приховані), зацікавити, адже саме цікавість, прагнення, захоплення
творять чудеса. Кожен з нас знає по собі, якщо виникає живий інтерес до справи,
якою ми ніколи не займалися, одразу хочеться розкрити її для себе,
ознайомитися, зробити, досягти результату. Для того, щоб зацікавити учнів до
навчання та безперервної співпраці з вчителем на уроках, потрібно постійно
вмикати зацікавлення. Воно буде слугувати «блоком живлення» для учнів, з
допомогою якого буде виникати інтерес, а отже й бажання творчо працювати.
Головною деталлю в цьому механізмі є те, що потік зацікавлення повинен бути
безперервним, адже психологами доведено, що воно триває від 1 до 4 днів. А урок
образотворчого мистецтва лише один раз на тиждень. Отже, щоб працював «блок
живлення», потрібно зацікавлювати учнів постійно, безперервно.
З метою
розвитку інтересу школярів до образотворчого мистецтва і розширення можливостей
роботи над створенням художніх образів з різноманітних матеріалів використовую поділ класів на підгрупи.
Наприклад в 5-му класі при ознайомленні учнів з
пейзажним жанром «марина», при створення композиції «Мандри
вітрильника», практичне завдання будую
таким чином: одному ряду пропоную передати настрій ласкавого моря, другому -
тривожного, третьому - шторм, або буря на морі.
Обговорення
виконаних робіт є важливим елементом
уроку. Оскільки він не лише акцентує увагу дітей на кінцевих результатах, але є
і елементом повторення пройденої теми, підсумком основних ідей і, що саме
суттєве, сприяє розвитку інтересу учнів один до одного, розкриває талант
кожного і показує реакції дітей на успіхи і невдачі товаришів. Під час цього
етапу уроку я наголошую на тому, що кожна дитина талановита по-своєму і як
приклад демонструю роботи художників різних шкіл.разом із учнями
організовую збір наочного матеріалу для
діючої виставки, допомагаю готувати роботи для районних конкурсів, створюємо групові малюнки.
Специфіка
предмета „Образотворче мистецтво" дозволяє вчителю широко використовувати
інтерактивні технології та нестандартні форми організації уроку, які дають
змогу підвищити ефективність засвоєння знань, поліпшити контроль над виконанням
завдань, викликати у дітей інтерес до навчання.
Значно підвищити рівень засвоєння учнями навчальної
інформації дозволяє використання таких методів: робота в малих групах, метод
проектів, «Експедиція», «Подорож», «Мозкова атака», «Наукова конференція»,
«Прес-конференція», обмін інформацією.
«Експедиція»
У 7-му класі на
уроці з теми «Пам’ятки архітектури. Погляд у минуле» використати такий метод
як «Експедиція» («Експедиція в різні епохи»).
Заздалегідь утворені учнівські групи
отримують маршрути експедиції та матеріали для опрацювання і вивчення : фото
архітектурних зображень, матеріали та ілюстрації енциклопедій та підручників з
мистецтва, історії, статті.
Експедиція до різних
епох
Інформація для
ознайомлення
1. Експедиція
в Х- ХІІ ст.( романський стиль)
2. Експедиція
в середину ХІІ та ХV – XVI ст. (готичний стиль)
3. Експедиція
в ХІІІ - XVI ст. (ренесанс, епоха
Відродження)
4. Експедиція
в XVI – XVIІІ ст. ( бароко )
5. Експедиція
в XVIІ - ХІХ ст. (класицизм )
«Мікрофон»
На уроках, що містять
такий вид діяльності як сприйняття творів мистецтва, використовую метод «Мікрофон». Такий спосіб
вираження своїх думок дає кожному змогу сказати щось швидко, визначити головне,
виступати по черзі.
Інтерес
до творчої діяльності на уроках образотворчого мистецтва полягає не тільки в
створенні малюнків, але й в мисленні, аналізі, логіці, порівнянні, осмисленні,
спостереженні, розумінні, відчуттях. А ці відчуття виникають як у школі,
так і вдома. За допомогою цих складових можна постійно підживлювати потік
зацікавлення.
Під час підготовки різноманітних
проетів, учні навчаються використовувати інтернет-ресурси. Віртуальні подорожі
музеями світу стали доступними. Більшість учнів мають сучасні гаджети, які
дозволяють відшукати цікаві техніки образотворчого мистецтва.
ВИСНОВКИ
1. Ефективне виховання творчої особистості учнів в
загальноосвітніх навчальних закладах вимагає створення
організаційно-педагогічних умов, серед яких можна визначити наступні:
- наукове обґрунтування методів педагогічного керівництва творчим
розвитком особистості;
- надання дитині свободи вибору і самовираження, усвідомлення нею своєї
самоцінності;
- створення творчої атмосфери, формування в учнів внутрішньої мотивації
і потреби до творчої діяльності;
- впровадження особистісно-орієнтованого підходу, використання методів
психодіагностики.
2. Глибокі знання, постійний пошук нестандартних,
нетрадиційних форм навчання та виховання, відповідальність, любов до дітей –
основа роботи кожного педагога.
3. Кожен урок має бути для учнів відкриттям, новою
сторінкою на шляху пізнання світу прекрасного, нового, незбагненного. Образне,
кольорове сприйняття світу варто відкривати своїм вихованцям, варто створювати
умови для фантазування, уяви, з метою розвитку просторового мислення,
розумових, пізнавальних, творчих здібностей. Іншими словами – педагог має
працювати над формуванням не тільки інтелектуально розвиненої, а й творчої
особистості.
4. Завдання педагога – розбудити в кожній дитині
прекрасне, добре, гарне. Цьому можуть сприяти: прекрасна музика, яка зможе
настроїти не тільки окремого учня, а й весь клас на певну хвилю, примусити
прислухатися до своїх власних хвилювань і почуттів, навчитися осмислювати їх.
Але для того, щоб музика на уроці виконала свою роль, варто поступово вчити
учнів не тільки слухати й сприймати її, а й переживати її зміст.
5.
Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою
працею, від отриманого дітьми в процесі малювання емоційного задоволення,
радості.
6.
Образотворче мистецтво сприяє розвитку зорової пам’яті, спостережливості,
просторової уяви, дрібної моторики пальців, окоміру, вміння зосереджуватись,
наполегливості у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.
7.
Інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно
орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного
мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати
творчу особистість учня.
10.
Розвиток творчості – важливий психолого-педагогічний момент, коли виховання,
навчання і розвиток проявляються в своїй цілісності. Відчуття пошуку відкриття
є тією рушійною силою, яка надихає учня творити. Радість, яка при цьому
супроводжує дитину, породжує успіх у подоланні труднощів. Відомо, що навіть
маленька перемога над собою робить людину сильнішою. Саме це – шлях до
виховання волі, до утвердження особистого «Я», до формування і розвитку творчої
особистості.
11.
Сучасний урок образотворчого мистецтва повинен бути
цілеспрямовано направлений на спільну творчу діяльність вчителя та учнів.
Список
використаних джерел
3. www.rzhyschiv-osvita.edukit.kiev.ua/
Формування та розвиток творчих здібностей учнів .- В.В.Матвійчук, Л.В.Ткаченко,
Н.А.Кульбачна, О.В.Тутук.Ткаченко Л.В.Гаврилюк Т.А., Ржищів, 2013 р.
4. Бабанский
Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Ю.К.Бабанский. – М.:
Просвещение, 1982. – 192 с.
5. Бех
І. Д. Виховання особистості. Особистісно-орієнтований підхід:
теоретико-технологічні засади. Наукове видання. – К.: Либідь, 2003 – 280с.
6.
В. І. Моляко. Концепція
виховання творчої особистості. II Рідна школа. – 1991. -№5.
7. Гільбух
Ю. З. Розумово обдарована дитина. – К., 1993 – 77 с.
8.
Кириєнко В. И.
Психология спосібностей к изобразительной деятельности. – М.: Изд. АПНРСФСР,
1959. -304с.
9.
Кондратова В. В., Попова
Л. М. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва:
Навчально – методичний посібник. –Кіровоград: Видавництво обласного інституту
післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2012. – 32 с.
10.
Костюк Г.С. Здібності та їх розвиток у
дітей. – К. – 80 с.
11.
Макаренко А. С. Методика виховної
роботи. – К.: Радянська школа, 1990. – 366 с.
12.
Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний
посібник / Н.Є.Мойсеюк. - 3-те видання, доповнене. – К., 2001. – 608 с.
13.
Моляко В.О. Творчий потенціал людини
як психологічна проблема // Психологічна газета. – 2005. - №6. – С.4-5.
14.
Момот Л. До проблеми формування
творчих здібностей у процесі навчання / Л. Момот, Л. Шелестова // К.:
Педагогіка і психологія. – 1997. – № 2. – С. 53-54.
15.
Нікітін Б.П. Виникнення і розвиток
творчих здібностей // Рад. шк. – 1994. - №4.- С.20-22.
16.
Панов В.Н. и другие. Одарённые дети:
выявление, обучение, развитие // Відкритий урок. – 2002. - № 15, 14. - С.
20-23.
17.
Програми
для загальноосвітніх навчальних закладів. Художньо – естетичний цикл 5-11 класи. – к . :
«Перун»,20013.
18.
Психолого-педагогічна діагностика
школярів / Упоряд. О. Л. Співак. – Х.: Ранок, 2009 – 160 с.
19.
Равлюк Т. Діагностика та раннє
виявлення творчих здібностей учнів. Вісник Львів. ун-ту. Серія педагогічна. –
2005. – Вип. 20.- С.112-118.
20.
Рибалка В. В. Психологія розвитку
творчої особистості. – К., 1996
21.
Рогозина В. Педагогические условия
развития творческих способностей на уроке // Воспитание школьников. – 2007. -
№4. – С. 28-30.
22.
Сисоєва С. О. Основи педагогічної
творчості: Підручник. – К.: Міленіум, 2006 – 346 с.
23.
Сухомлинський В. О.
Вибр. Тв.: У5 т. – к., 1977. – т. з. с544.
24.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори.
Т.1. – К.: Радянська школа, 1976. – 309 с.
25.
Сущенко Т. І. Основи позашкільної
педагогіки: Посібник для класних керівників, педагогів позашкільних закладів.
Мн.: Беол. Наука, 2000 – 221 с.
26.
Теорія і практика розвитку ключових
компетентностей учнів 12-річної школи: Матеріали Всеукраїнської
науково-пошукової конференції, яка відбулася у гімназії № 178 м. Києва 27
березня 2008 року / За загальною редакцією І.Г.Єрмакова. – Частина ІІ. – К. –
Запоріжжя: Хортицький нвчально-реабілітаційний багатопрофільний центр, 2008. –
496 с.
27.
Черепковська Н.І. Виявлення та стимуляція
розвитку творчого потенціалу дітей // Обдарована дитина. – 2006. - №1. – С.
18-21.
28.
Чорна Л.Г. Психологія забезпечення
розвитку творчих здібностей учнів // Психологічна газета. – 2001. - №2. –
С.42-46.
Додатки
Майстер-клас «Вироби із солоного тіста»
Вік: майстер-клас
призначений для педагогів, батьків, учнів 1-7 класів.
Призначення: приємно
отримати подарунок, зроблений власними руками.
Мета:
виготовлення рельєфної мініатюрної
композиції в дарунок із солоного тіста.
Завдання: формувати
вміння ліпити із солоного тіста, розвивати творчі здібності, фантазію; вчити
створювати композицію із окремих деталей, використовувати знання і уявлення про
особливості зовнішнього виду тварин; розвивати естетичне сприйняття; виховувати
любов до природи, бажання передати її красу у своїй творчості.
Матеріали: борошно, сіль,
вода, гуаш, картон.
Хід заняття
І.Вступне слово
вчителя
Солоне тісто-це найбільш пластичний і
безпечний для людини матеріал, який застосовують у творчості для створення
різноманітних поробок. Тісто дозволить виготовити неймовірні і складні
композиції. Вироби із тіста – прадавня традиція, в сучасному світі особливо
актуальні роботи саме з тіста, тому що
саме зараз цінується все екологічно чисте і зроблене своїми руками. Тісто –
матеріал еластичний, легко набуває форму і вироби із нього досить довговічні.
Робота з ним приносить задоволення і радість.
Батьки повинні піклуватися про те, щоб їх
дитина росла, пізнаючи навколишній світ.
Найлегше все нове засвоюється під час різних ігор. Наприклад, розвинути дрібну
моторику допоможе ліплення. Багато хто віддає перевагу пластиліну, який можна
легко і швидко купити в будь-якому магазині. Однак цей матеріал може бути
небезпечним для вашого малюка. Ось чому
дорослим корисно буде дізнатися рецепт
солоного тіста для ліплення. Хоча приготувати його зможе навіть дитина – в
цьому немає нічого складного, якщо слідувати інструкції.
ІІ.
Рецепт солоного тіста для ліплення і поради щодо створення фігурок.
Рецепт солоного тіста для ліплення
·
Борошно – 100 г,
·
Вода кімнатної температури – 50 г,
·
Рослинна олія – 5 крапель,
·
Сіль – 50 г.
Всі інгредієнти
змішати в одній посудині. Тісто повинно бути однорідним і крутим.
Поради
·
Важливо, щоб сіль була дрібного
помолу, бо це зробить тісто однорідним за консистенцією, ліпити буде набагато
простіше, фігурки із тіста вийдуть красивішими.
·
Якщо з першого разу тісто вийшло надто
крутим – додай трішки води, якщо занадто рідким-додай борошна.
·
Тісто повинно під час ліплення добре
тримати форму.
·
Для виготовлення великого виробу ліплять
окремі деталі, які можна скріпити клеєм, зубочистками.
·
Після того як вироби готові, їх слід
висушити. Можна сушити за кімнатної температури або в духовій шафі за невеликої
температури. Під виріб на час просушування підкладають газетний папір.
·
Фігурки можна розфарбувати гуашевими
або акриловими фарбами. Але можна в процесі підготовки тіста можна у воду додати пігмент, вироби будуть
відразу кольоровими.
·
Завершальним етапом роботи – це
покриття виробів лаком, це подовжить термін служби і надасть їм елегантний
блиск.
·
Залишки тіста можна зберігати у
холодильнику в поліетиленовому пакеті.
ІІІ. Практична
діяльність.
Учні отримують
готові шматочки солоного тіста, фарби, пензлі, стеки і виконують поетапно
роботу, повторюючи дії вчителя.
Етапи виконання роботи:
v Поділити
тісто на три рівні частини
v З
першої частини сформувати круглий млинець – це буде основа
v З
другої частини формуємо мордочку-ніс, зуби, рот, вуса
v З
третього шматочка виготовляємо вушка, прикраси-бант, метелик
v Деталі
прикріплюємо між собою змазуючи водою з допомогою пензлика
v Підсушуємо
виріб на картоні і розфарбовуємо.
ІV.
Підсумок занять
Учні діляться
своїми враженнями після закінчення своєї роботи. Готові вироби забирають
додому.
Коментарі
Дописати коментар